Якби мені випала нагода про щось попросити Т.Шевченка, якими словами можна звернутись до такої мужньої і талановитої людини ? Я б звернулася як до великого поета. Ми ще так мало знаємо про нього. Хотіла б почути про його життя та творчість з перших уст. Звернулась би як до цікавого художника. Попросила намалювати мій рідний край. Хочу дивитись на цю картину та згадувати про зустріч. Звернулася би як до патріота України, що завжди викривав поневолювачів її народу, знав історію своєї землі і сьогодні своєю творчістю доносить до нас волелюбний козацький дух наших славних прадідів. Звернулася би як до вчителя, який попри всі заборони не злякався та писав рідною мовою , закликаючи нас любити рідне слово. Звернулася би як до людини, яка і сьогодні навчає нас бути добрими, співчутливими до інших, шанувати свій край. Подякувала б йому за чудові невмирущі вірші, що стали народними піснями. І сьогодні твори , що залишив нам у спадщину Шевченко, збагачують нас та надихають бути вільними за духом людьми.
Опис картини "Золота осінь у Корелии" В. В. Мєшкова Картину «Золота осінь у Карелії» намалював В. В. Мєшков. Тут зображений осінній пейзаж. На передньому плані я бачу коло каменів валунів. Вони схожі на сім'ю, що намагається триматися разом, але все-таки один камінь небагато відсторонився. Чагарник, що втратив майже всі свої листочки, невеликі берізки з яскраво-жовтим листям, червонуваті осинки й високі, вихідні навіть за верхній край картини, суворі й зелені сосни, єдині не змінили колір. Ліворуч видний фрагмент опушки, на ній так само розкидані невеликі камені Задній план не так великий. На правій половині картини великий достаток дерев з жовтим осіннім листям. Через цю гущавину не видно лінії обрію. А в лівій половині картини є на що подивитися. Тут художник запам'ятав ланцюг озер. У них відбивається похмуре, біло-сіре небо. На ближньому березі кілька дерев. Те, що перебуває за озером не дуже чітко видно, але розглянути можна, що на тім бережу розташований невеликий лісочок, а левее ліс уже густіше. Ну а на обрії праворуч-чисте поле, а ліворуч видні верхівки дерев. Художник скористався дуже гарною колірною гамою. Усе дерева жовті, крім сосон, а трава зеленная з жовтим відтінком. Я торік бачив щось подібне, але без озера. Це було на горі нашого міста. Удалині виднілася безліч дерев, і вони були все з жовтим листям, але тільки розкидистий клен стояв з темно-червоним листям, це було дуже красиво. У цієї картини є одна особливість. Це подовжений горизонтальний формат полотна. Я думаю це зроблено для того, щоб якнайбільше передати поетичність ландшафту. Адже коли ми хочемо сфотографувати людини цілком, те перевертаємо фотоапарат по вертикалі, а якщо гарний вид з висоти, то по горизонталі. Я думаю, за цією картиною ховається якийсь зміст, а саме те, що із приходом холодів не потрібно розбудовуватися й згадувати ті літні дні, а потрібно дивуватися й просто насолоджуватися осінньою красою нашої природи. Дивно, але побачивши картину "Золота осінь у Карелії" у перший раз, вона мені не запам'яталася, а от після того як я написав твір, мені ця картина дуже сподобалася
Я б звернулася як до великого поета. Ми ще так мало знаємо про нього. Хотіла б почути про його життя та творчість з перших уст.
Звернулась би як до цікавого художника. Попросила намалювати мій рідний край. Хочу дивитись на цю картину та згадувати про зустріч.
Звернулася би як до патріота України, що завжди викривав поневолювачів її народу, знав історію своєї землі і сьогодні своєю творчістю доносить до нас волелюбний козацький дух наших славних прадідів.
Звернулася би як до вчителя, який попри всі заборони не злякався та писав рідною мовою , закликаючи нас любити рідне слово.
Звернулася би як до людини, яка і сьогодні навчає нас бути добрими, співчутливими до інших, шанувати свій край. Подякувала б йому за чудові невмирущі вірші, що стали народними піснями.
І сьогодні твори , що залишив нам у спадщину Шевченко, збагачують нас та надихають бути вільними за духом людьми.