Однорідні члени є в реченні *
1)Десь там матуся в обіймах втоми виходить зустрічать мене на шлях.
2)Схилились вишні в розпачі німім і ронять цвіт весільний у калюжу.
3)Дзвенить у зорях небо чисте, палає синім льодом шлях.
4)Повітря склом виблискує ламким, і тиша ніжно дзвонить над полями

Мабуть,в житті кожної людини буває такий момент,коли ми ненароком ображаємо свого найліпшого друга лише через те,що сьогодні ми "не в настрої" або просто зі злості кажемо другові такі огидні слова,що самому стає бридко.і потім ми про це,звичайно,забуваємо.і думаємо,що наш друг також забув про цю прикрість.так,мабуть,забув,і ,навіть,пробачив.проте слід від нашої образи залишится в його душі на все життя. треба берегти друзів,бо вони у нас-одні,так само,як наші батьки.спершу,перед тим як щось сказати-треба добряче подумати.і зарубати собі на носі,що від нашого "приємного" слова може постраждати дружба!

Незвичайне явище природи, з яким мені доводилося зустрічатися

Мені хочеться розповісти про мурашник і його дивних маленьких мешканцях – мурахах. Мурашник – це ціла держава із гніздами-будиночками, складами, вулицями й, напевно, палацовою площею. А мурахи – стан організоване співтовариство, у якому є королева, є крилаті молоді самки й самці, є безкрилі робочі мурахи. Вони увесь час у русі: кудись біжать, щось тягнуть – працюють, роблять запаси на зиму й для майбутнього потомства. Але, виявляється, працюють тільки робочі мурахи або навіть мураха-раба. А «рабами» вони стали тому, що великі й сильні мурахи розорили гнізда більше дрібних побратимів, вигнали хазяїв, а їхні яйця й личинки перетягнули у свій мурашник, виростили з них зрілих мурах і змусили служити собі. У світі існують тисячі різних видів мурах

И в кожного виду свої звичаї, своя організація мурашиного співтовариства