- Привіт, мій улюблений друже! Як в тебе справи? - з веселим голосом привітався зі мною мій друг - Андрій. - Привіт, Андрійко. Справи так собі, але могли бути і кращими... А в тебе як? - с сумним голосом відповіла я. - Ну в мене все чудово! Грав в футбол, а потім коли прийшов додому мама спекла мені пирога, - з усмішкою на обличчі розповідав він. - це дійсно чудово. А в мене сьогодні був дуже напружений і невтішний день, - стримуючи сльози відповіла я. - Чому б це? - запитав він. - С самого початку дня мама насварила мене за те, що я не прибрала кімнату. - Ну вона зробила на мою думку справедливо.. - Так, але ж я сказала, що приберу! Потім коли я пішла на репетицію до школи, мені сказали, що я не буду виступати, тому що на мою кандидатуру взяли іншу дівчинку.. - Я тобі дуже співчуваю... - Дякую, але це ще не все. Пішла я гуляти на вулицю та й зіпсувала свое улюблене плаття! Ну ось подивись, - я показую свое плаття, а Андрій дивується. - Як так можно було? - зі здивуванням дивився на мене мій друг. - Ну це ж я... - тихим голосом відповіла я цому. - Добре... Ти не суму, я тобі на день народження подарую нове гарне плаття, а за роль... Не турбуйся! Вони просто не знають кого втратили! А щодо мами, з мамою ніколи не треба сваритися! Пішли, я куплю тобі і собі морозива! - Ооо Андрійко... Тільки ти мене і розумієш. Пішли, - та взявшись за руки ми пішли в найближчий магазин, де продається саме смачне морозиво на цілому світі!
Ще з пелюшок пам’ятаю свою бабуню Ганну. Вона завжди вставала з ліжка після третіх півнів та одразу ставала до праці – готувала, шила, прибирала, у городі наводила лад. Бабуня казала, що її молодість припала на важкі часи. Усе необхідне для життя було потрібно заробляти наполегливою працею, з самого дитинства, ніщо не підносилося на срібному блюдечку. Але з часом це стало їй у великій пригоді, адже вона звикла до праці, казала, що вона приносить радість. Моя бабуня отримала професію, набила руку в своїй справі, тому її завжди шанували. Навіть на пенсії вона ніколи не била байдики. Хоч багато води сплило з часів її молодості, любов до праці допомагала їй не втрачати жаги до життя до глибокої старості
- Привіт, Андрійко. Справи так собі, але могли бути і кращими... А в тебе як? - с сумним голосом відповіла я.
- Ну в мене все чудово! Грав в футбол, а потім коли прийшов додому мама спекла мені пирога, - з усмішкою на обличчі розповідав він.
- це дійсно чудово. А в мене сьогодні був дуже напружений і невтішний день, - стримуючи сльози відповіла я.
- Чому б це? - запитав він.
- С самого початку дня мама насварила мене за те, що я не прибрала кімнату.
- Ну вона зробила на мою думку справедливо..
- Так, але ж я сказала, що приберу! Потім коли я пішла на репетицію до школи, мені сказали, що я не буду виступати, тому що на мою кандидатуру взяли іншу дівчинку..
- Я тобі дуже співчуваю...
- Дякую, але це ще не все. Пішла я гуляти на вулицю та й зіпсувала свое улюблене плаття! Ну ось подивись, - я показую свое плаття, а Андрій дивується.
- Як так можно було? - зі здивуванням дивився на мене мій друг.
- Ну це ж я... - тихим голосом відповіла я цому.
- Добре... Ти не суму, я тобі на день народження подарую нове гарне плаття, а за роль... Не турбуйся! Вони просто не знають кого втратили! А щодо мами, з мамою ніколи не треба сваритися! Пішли, я куплю тобі і собі морозива!
- Ооо Андрійко... Тільки ти мене і розумієш. Пішли, - та взявшись за руки ми пішли в найближчий магазин, де продається саме смачне морозиво на цілому світі!