Чим я люблю займатися у вільний час? у мене все розписано похвилинно, мене до цього привчила моя мама. багато хто у дворі після школи цілими днями бігає по вулиці, я завжди їм дивувався, адже якщо проводити більшу частину свого життя не займаючись нічим корисним, то і виростеш вуличним дитиною. мій день розписаний зовсім по іншому. прийшовши зі школи першим ділом я обі і роблю є завдання. я вважаю, що це потрібно робити відразу, поки я налаштований ще на навчання. потім я ходжу на додаткові завдання з ійської мови. вчитися мені подобається, тому мені легко дається і сидіти на додаткових завданнях мені дуже подобається. відразу після ійської мови я йду в басейн, там я проводжу по півтори години. плавати мені дуже подобається, в майбутньому я планую стати спортсменом. часто їжджу на змагання, займаю перші та другі місця. мені не страшна будь-яка погода, лише б не пропустити заняття. після плавання я вже можу пограти зі своїми друзями у дворі. а вечорами ще люблю посидіти за комп'ютером і пограти в комп'ютерні ігри.ось такі у мене будні кожен день. а от вихідні у мене вже більш насичені. кожні вихідні ми їздимо в село до бабусі. там я відпочиваю вже на повну силу. влітку плаваю на річці, загоряю, а взимку спускаємося з гори, ходимо на ковзанку. ну і звичайно я завжди бабусі і дідуся. вдень нагодувати качок, кроликів. з дідусем ходимо косити корові. так само коли садимо або копаємо картоплю я теж приймаю в цьому участь. вечорами у мене є моє персональне завдання, це ходити зустрічати корову з пасовища. я вважаю, що я добре проводжу свій вільний час, а головне що правильно. так мої батьки навчали мене, так їх вчили мої бабусі і дідусі і так я буду вчити своїх дітей. я не хочу бути вуличним дитиною який крім поганих слів ні чого не знає. я хочу бути як мій тато, він домігся в житті багато і все з-за того, що в дитинстві з розумом розподіляв вільний час.
Що представляє наше життя в сучасному постіндустріальному технократичному суспільстві? яким бачать його люди, які живуть із нами по сусідству, яких ми бачимо на вулицях і в громадському транспорті, в офісах і магазинах? деякі цілком задоволені життям, але деякі вважають, що, наприклад, технології занадто сильно впливають на наше існування, і цей вплив тільки збільшує спробувати в цьому розібратися. чи не так це насправді? насамперед, переваги технологічного прогресу незаперечні. наприклад, практично в кожній родині є хоча б один автомобіль. безсумнівно, це дуже зручно. у нас з'явилася відмінна можливість добратися практично куди завгодно за відносно короткий проміжок часу. або мобільні телефони. з їхньою появою люди перестають хвилюватися за своїх дітей або людей похилого віку, можна також в одну мить зв'язатися з людиною, що знаходиться в будь-якій точці світу. а вже про користь персональних комп'ютерів розповідати безглуздо. з розвитком інтернету й інформаційних технологій людина стає практично всемогутньою, маючи щохвилинний доступ до всієї інформації, що зберігається в ій мережі.з іншого боку, чим більше технологій і пристроїв входить у наше життя, тим менш вільною стає людина, тим більше вона починає залежати від маленьких і великих коробочок, що мигають електронними отворами. можна простий приклад. так, поява сигналізації забезпечить безпеку вашого автомобіля, але якби не було авто, нема чого було б втрачати. або, наприклад, така послуга, як пошук пристроїв, що підслухують, дозволить вам захистити будь-яку інформацію, зберігши її конфіденційність. але якби не було мобільних телефонів, відеокамер і самих жучків, не було б і проблеми. таким чином, виходить якесь замкнуте коло, виходу з якого, у принципі, немає. навіть усвідомлюючи свою залежність від технологій і пристроїв, людина вже не зможе й не захоче відмовитися від них. у кожному разі, можна контролювати їхній вплив і залишатися людиною у світі машин. вирішувати як діяти кожний буде сам.
