Основна думка тексту -ПЛЕТІННЯ Плетіння -кустарний" промисел з виготовлення господарсько-побуто- вих і художніх виробів з різноманіт- ної еластичної сировини. В Україні було відомо кімька технік плетіния, найбільнп поширені з них - на та хрестоподібна. Як сировину для плетіння на По- ліссі використовували лозу, кору певних дерев, насамперед молодої липи та берези, верболіз. Із тонкйх фанероподібних куроби для сівби чих і тонших смужок плели різноманітні кошики плетіння виконували стіни клунь, хлівів та кошӑр", огорожі. 3 лози та інших матеріалів плели рибальське знаряддя. У другій половині XIX століття почали виготовляти дорожні корзини, легкі дачні меблі, дитячі колиски. спіраль- дощечбк cіяники. З вуж- соломи. Для цього використовувалася житня чи пшенична солома, яку заготовляли під час наливання колосся, та солома стиглого вівса. 1з пеї плели брилі. Використовуючи розколоті лозини чи мотузки, ниготовляли солом'яні cіяники, плетінки для зберігання зерна й інших продуктів, одягу. Кошики та сумки плели ще з рогозй. У Карпатах і на Поліссі було поширене плетіния з вузьких смужок шкіри 1з пофарбованих бавбвняних нитбк виготовляли різнокольорові, вкриті орнаментом поясй. Вироби українських майстрів визначалися чистотою й тон- кістю роботи. Як витвори прикладного мистецтва, вони кори- стуються широкою популярністю (В. Горленко, Боряк). кінської збруї та різних побутових речей.

Незбагненна влада музики над людиною. Вона примушує радіти й плакати, може до пережити горе, зняти душевний стрес, вилікувати сердечні рани. Музика - стародавній вид мистецтва, здатний об'єднувати людей, і в цьому її найбільша сила. Різні за характерами, звичками, поглядами на життя, національністю, пристрастями, моральними принципами люди в концертному залі, затамувавши подих, однаково схвильовано й благоговійно завмирають під зливою дивовижних, чаруючих звуків. І вже на другий план відходять життєві негаразди й турботи, залишається тільки влада мистецтва, яке очищає душу від усього несуттєвого, мізерного, буденного, підносить нас до висот розуміння смислу життя. Я люблю музику, особливо духовну. Слухаючи її, розумієш, що тільки Боже благословення могло до композиторові створити таку красу, таку досконалість поєднання звуків, таку чистоту й гармонію. Здається, розкривається церковна баня і з блакиті небесної ллється на людей Божа благодать. І злітають в небо голуби, і лагідне сонце пестить своїм промінням землю, і лунають десь у височині кришталеві дзвони. Музика Максима Березовського... Від неї світлішає похмурий день, зникає втома, з'являється бажання творити добро, прощати зло, любити людей і весь цей незбагненно прекрасний у своїй гармонії світ... Багато видів мистецтва існує в ньому, кожен з них - джерело естетичної насолоди. Але музика - це завжди зустріч з радістю польоту, з можливістю мріяти й сподіватися на здійснення своїх сподівань.

В одном маленьком городке жили самые разные машины. И почти все жители этого городка жили дружно и счастливо: они были вежливыми и добрыми, знали все правила дорожного движения и очень уважали дорожные знаки и великого учителя Светофора. А почему все жители? Да потому что жил в этом сказочном городке один непослушный Грузовичок, который ни с кем не дружил, никого не слушал и не хотел учить правила дорожного движения. Много раз из-за этого Грузовичка на дорогах города едва-едва не случались аварии. Но машинки-жители были настолько добры и вежливы, что не наказывали Грузовичка за его несносное поведение.

Однажды жители городка решили построить гараж для большой пожарной машины. Экскаватор вырыл огромную яму для строительства гаража. Дядюшка Светофор поставил около ямы дежурного - знак «Въезд запрещен», чтобы машинки-жители случайно не зазевались и не упали в эту огромную яму. И все бы хорошо, да только наш непоседа Грузовичок (как мы уже говорили) совсем не знал правил дорожного движения и не уважал дорожные знаки. И потому в один вечер, когда Грузовичок веселился на улице, он подъехал очень близко к опасной яме, несмотря на все предупреждения знака-дежурного, и, конечно же, свалился в эту яму.

Очень перепугались жители городка и поспешили нашему герою - недотепе. Дядюшка Подъемный Кран вытащил Грузовичок из ямы, добрая тетушка Скорая принялась залечивать вмятины и царапины, а меленькие легковые машинки принялись угощать его теплым машинным маслом. Увидел Грузовичок как ухаживают за ним все жители городка и стало ему так стыдно, что он заплакал и конечно же все машинки принялись успокаивать нашего героя и простили его.

И вот как только наш Грузовичок выздоровел, он сразу же отправился в школу к дядюшке Светофору и начал учить правила дорожного движения и дорожные знаки. С тех пор все жители этого замечательного городка стали жить дружно и счастливо.