Я вважаю, що помітну роль в нашому житті відіграють українські пісні. Без них ми б не дізналися про минуле наших предків, які оспівували правдиве життя людей. Не дізналися про трагізм у цих піснях і про гумор. Люди не могли обійтися без пісень, тому що вони підіймали дух, якщо воїни ішли на війну і підіймали настрій , розповідали про долі різних людей. Важливість пісень полягає в тому, що ніхто не міг не співати їх. Народ веселив себе ними або, сидячи біля великого вогнища співали сумні пісні. Зранку до вечора люди працювали, а ввечері виходили на гуляння. Роблячи, гуляючи, народ вигадував пісні і співав їх. Пісні – це розповідь, але в музичній формі. Важливість полягає ще в тому, що на весіллі народ забавляли пісні гумористичні, це було найважливіше на ньому. Пісні дійшли і до наших часів, але ніхто не згадує їх, забуваючи про них. Згадуємо лише тоді, коли читаємо їх, але деякі навіть не здогадуються, що старі українські пісні існують. Згадуючи про них, ми задаємо питання „Чи важливі пісні сьогодні”. Деякі скажуть „ Так”, - але більшість „Ні” Чому? Тому що щі пісні відійшли на другий план, в людей зараз з’явилися інші інтереси і їм навіть нецікаві українські пісні. Ми виростаємо і забуваємо про родинно-побутові, весільні пісні, балади. Можливо, в майбутньому наші діти, онуки, правнуки не вивчатимуть їх, бо ці пісні зникнуть. Будуть друкуватися нові книги про нові подвиги, і діти наші не дізнаються про долю наших людей, про яких співають в пісні. Тому ми маємо пам’ятати, берегти пісні, переказувати нашим нащадкам, щоб вони розповідали своїм дітям. Я позитивно відношусь до українських пісень, дізнаючись їхню долю, я відчуваю напруженість, гостроту, часом трагічність сюжету високу емоційність зображення однієї події з життя головного героя. Це все про баладу. Українські пісні дають нам знати про минулі часи, про долю наших предків.97 голосов3.5 из 5 (97 голос)
2014 рік нагадав людству про найтрагічніші сторінки світової історії: 100 років від початку Першої світової війни, 75 років від початку Другої світової війни, а 28 жовтня відзначатимемо 70 років визволення України від німецько-фашистських загарбників у Великій Вітчизняній війні. Але ці дати болем відгукуються в серцях не лише українців, а й небайдужих людей у всьому світі, адже немає, мабуть, жодної родини, якої не торкнулися б ці війни. Звернімося ж до «сухих» цифр, за якими — не слід про це забувати — життя і покалічені долі людей. Загиблих і не народжених. Убитих, розстріляних, спалених у крематоріях, поранених, зраджених і покинутих напризволяще… Так, у конфлікті Першої світової війни брали участь 38 країн з населенням майже 1,5 млрд. людей. Втрати тільки збройних сил склали 10 млн. загиблих і понад 20 млн. поранених. У Другій світовій війні брали участь понад 72 країни (80% населення Землі). Воєнні дії відбувалися на територіях 40 країн. До збройних сил було мобілізовано 110 млн. осіб у всьому світі. На фронтах загинуло, за різними підрахунками, від 50 до 65–67 млн. чоловік, 95 млн. було поранено або покалічено. Близько половини загиблих становило мирне населення. Матеріальні витрати складали 4 трлн. дол. Тому немає сумнівів, що про криваві сторінки історії особливо важливо знати молодому поколінню європейців. Сім мільйонів українців віддали своє життя за свободу й незалежність країни. Хіба про це можна забути?! Не можемо ми зганьбити пам’яті наших дідів, прадідів. У кожній родині зберігаються вицвілі від часу фотографії, пожовклі листи, надіслані з фронту, похоронки на тих, хто ціною власного життя рятував життя мільйонам. … І захистили рідну землю. Витримали найжахливіші випробування 1418 днів і ночей страшної війни, яка забирала найкращих, найблагородніших, найулюбленіших батьків, братів, сестер, дочок і синів. І сьогодні, коли Україна і весь світ балансують на межі миру і нової жахливої війни, події минулого століття стають тим уроком, який повинен до отямитися людству і зупинити можливу трагедію. Людство повинно пам’ятати тих, хто захистив майбутні покоління ціною найбільшою, найдорожчою – ціною власного життя. Кожен із нас повинен відчути відповідальність не тільки за себе, а й за всю планету. Лише тоді людство матиме майбутнє.
Так, у конфлікті Першої світової війни брали участь 38 країн з населенням майже 1,5 млрд. людей. Втрати тільки збройних сил склали 10 млн. загиблих і понад 20 млн. поранених. У Другій світовій війні брали участь понад 72 країни (80% населення Землі). Воєнні дії відбувалися на територіях 40 країн. До збройних сил було мобілізовано 110 млн. осіб у всьому світі. На фронтах загинуло, за різними підрахунками, від 50 до 65–67 млн. чоловік, 95 млн. було поранено або покалічено. Близько половини загиблих становило мирне населення. Матеріальні витрати складали 4 трлн. дол. Тому немає сумнівів, що про криваві сторінки історії особливо важливо знати молодому поколінню європейців.
Сім мільйонів українців віддали своє життя за свободу й незалежність країни. Хіба про це можна забути?! Не можемо ми зганьбити пам’яті наших дідів, прадідів. У кожній родині зберігаються вицвілі від часу фотографії, пожовклі листи, надіслані з фронту, похоронки на тих, хто ціною власного життя рятував життя мільйонам. … І захистили рідну землю. Витримали найжахливіші випробування 1418 днів і ночей страшної війни, яка забирала найкращих, найблагородніших, найулюбленіших батьків, братів, сестер, дочок і синів. І сьогодні, коли Україна і весь світ балансують на межі миру і нової жахливої війни, події минулого століття стають тим уроком, який повинен до отямитися людству і зупинити можливу трагедію. Людство повинно пам’ятати тих, хто захистив майбутні покоління ціною найбільшою, найдорожчою – ціною власного життя. Кожен із нас повинен відчути відповідальність не тільки за себе, а й за всю планету. Лише тоді людство матиме майбутнє.