Особове дієслово ІІ особи однини є у реченні: * Пропонує багато чого, але нічого не робить Говорю собі забути і продовжувати йти Ніколи не забувай про свій рідний край Знову поспішаємо до їдальні після уроку
Я сьогодні бачив передачу "Світ тварин" , в ній розповідалося про колібрі. Сестро, ти навіть не уявляєш , який це незвичайний птах. Ця малесенька пташка вміє літати й вперед, й назад ( хвостиком уперед), висіти у повітрі , швидко махаючи крильцями.
Це самий малесенький птах у світі, його кісточки ніколи не перетворюються на скам"янілості, але були знайдені у Німеччині скам"янілості цієї пташинки, яким було тридцять мільйонів років.
Дивись, у нас серце б"ється зі швидкістю 60-80 ударів на хвилину. А у колібрі- 500 ударів, і це у стані спокою. Уявляєш , як тремтить її серденько , коли вона налякана? Швидкість її крил також вражає. Може бути навіть 200 рухів на хвилину.
Уяви, під час парування цей малесенький птах може летіти зі швидкістю 100 км на годину !
І щоб це все робити, колібрі харчується солодким нектаром кожні 10 хвилин . А ще вона здатна впадати в майже літаргічний сон : її температура з 40* С вдень падає до 18*С вночі, серце майже не тріпоче , дихання сповільнюється.
Сестро, я навіть не уявляв, що таке можливо. Гарнесенька пташинка виявилася однією з найвитриваліших пташок. Давай, пошукаємо ще інформацію про колібрі разом, я впевнений, ти такаж будеш вражена .
Сьогодні мати почала діставати з комори, зі скрині, з сипанки, з-під сволока і навіть із-за божниці свої вузлики. У них лежало все те, що далі зійде, зацвіте, закрасується й перев’ється по всьому городі: огірки, квасоля біла, ряба й фіалкова, безлуский горох, турецький біб, чорне просо на розвод, кукурудза жовта й червона, капуста, буряки, мак, морква, петрушка, цибуля, часник, соняшник, кручені паничі, чорнобривці, гвоздика і ще всяка всячина.
В її устах і душі насіння було святим словом. І хоч не раз вона нарікала на свою мужицьку долю з її вічними супутниками: нестатками й злиднями,- проте нічого так не любила, як землю. Мати вірила, що земля усе знає, що вона може гніватись і бути доброю. На самоті вона тихенько розмовляла з землею, довіряючи свої радощі, болі й просячи, щоб вона родила на долю всякого: і роботящого, і ледачого.
Я сьогодні бачив передачу "Світ тварин" , в ній розповідалося про колібрі. Сестро, ти навіть не уявляєш , який це незвичайний птах. Ця малесенька пташка вміє літати й вперед, й назад ( хвостиком уперед), висіти у повітрі , швидко махаючи крильцями.
Це самий малесенький птах у світі, його кісточки ніколи не перетворюються на скам"янілості, але були знайдені у Німеччині скам"янілості цієї пташинки, яким було тридцять мільйонів років.
Дивись, у нас серце б"ється зі швидкістю 60-80 ударів на хвилину. А у колібрі- 500 ударів, і це у стані спокою. Уявляєш , як тремтить її серденько , коли вона налякана? Швидкість її крил також вражає. Може бути навіть 200 рухів на хвилину.
Уяви, під час парування цей малесенький птах може летіти зі швидкістю 100 км на годину !
І щоб це все робити, колібрі харчується солодким нектаром кожні 10 хвилин . А ще вона здатна впадати в майже літаргічний сон : її температура з 40* С вдень падає до 18*С вночі, серце майже не тріпоче , дихання сповільнюється.
Сестро, я навіть не уявляв, що таке можливо. Гарнесенька пташинка виявилася однією з найвитриваліших пташок. Давай, пошукаємо ще інформацію про колібрі разом, я впевнений, ти такаж будеш вражена .
Святе слово
Сьогодні мати почала діставати з комори, зі скрині, з сипанки, з-під сволока і навіть із-за божниці свої вузлики. У них лежало все те, що далі зійде, зацвіте, закрасується й перев’ється по всьому городі: огірки, квасоля біла, ряба й фіалкова, безлуский горох, турецький біб, чорне просо на розвод, кукурудза жовта й червона, капуста, буряки, мак, морква, петрушка, цибуля, часник, соняшник, кручені паничі, чорнобривці, гвоздика і ще всяка всячина.
В її устах і душі насіння було святим словом. І хоч не раз вона нарікала на свою мужицьку долю з її вічними супутниками: нестатками й злиднями,- проте нічого так не любила, як землю. Мати вірила, що земля усе знає, що вона може гніватись і бути доброю. На самоті вона тихенько розмовляла з землею, довіряючи свої радощі, болі й просячи, щоб вона родила на долю всякого: і роботящого, і ледачого.