Отрывок из повести А. Грина «Алые паруса»
Ассоль подошла к склону холма. Она скрылась в его зарослях от
лугового и теперь была окружена истинными своими друзьями.
То были крупные старые деревья среди жимолости и орешника. Их свисшие
ветви касались верхних листьев кустов. В спокойно тяготеющей крупной
листве каштанов стояли белые шишки цветов, их аромат мешался с запахом
росы и смолы. Тропинка то падала, то взбиралась на склон. Ассоль
чувствовала себя, как дома; здоровалась с деревьями, как с людьми, то есть
пожимая их широкие листья. Она выбралась к обрыву над морем и встала на
краю обрыва. Глубокая непобедимая вера пенилась и шумела в ней.
Стальной у берега цвет спящего океана переходил в синий и черный. За
золотой нитью небо сияло огромным веером света; белые облака тронулись
слабым румянцем. Тонкие божественные цвета светились в них. На черной
дали легла уже трепетная снежная белизна; пена блестела, и багровый разрыв
бросил по океану алую рябь.
Задания к тексту
1. В последнем предложении выделите все члены предложения
(подчеркнуть)
2. Выпишите из текста все художественные средства, используемые
автором (эпитеты, метафоры, олицетворения)
Із чого починається самопізнання? Мабуть, із ставлення до самого себе. Оцінка себе залежить від виховання та від усвідомлення себе в цьому бурхливому світі. Ми всі отримуємо різне виховання. На жаль, роблячи перші кроки самоусвідомлення, ми починаємо порівнювати себе з іншими людьми, насамперед зі своїми ровесниками. Якщо ж є мудрі наставники поруч, то слід звернутися до них, аби мати можливість поспілкуватися з ними на цю тему. Хоча очевидним є те, що самоусвідомлення включає знання свого походження, мети в житті, сприйняття найближчих людей. Самоусвідомлення передбачає відповідь на питання: "Що я хочу і що я можу в цьому житті?" Критично, ніби збоку, подивитися на себе, — це теж момент самоусвідомлення, бо питання "Який я є?" — надзвичайно важливе, так само як "Що я можу? Які в мене здібності?" Настільки це важливо, що від цього буде залежати майбутній вибір життєвого шляху.
На мою думку, головним у пізнанні себе має бути щирість і правдивість, бо можна намагатися обдурити інших щодо гарної поведінки тощо, себе ж неможливо. Тому треба бути щирими насамперед перед собою, не треба вдавати себе кращим, ніж ти є насправді. Хочеш добре знати себе — слід уже зараз пробувати свої зусилля докладати до різних видів діяльності, а в школі таких можливостей безліч. Ясна річ, що це не тільки уроки, конкурси, олімпіади, це може бути щось своє, як зараз всі говорять, — це може бути "власний проект". Чому б не спробувати? Правильно народна мудрість зауважує: "Під лежачий камінь вода не тече". Тож треба себе випробовувати, не упускати жодної нагоди такої перевірки власних здібностей
1. Небо, яке засіяли зорі, чарівно заблищало.
2. Раптом вітер зняв хмару пилу, яка закрила все.
складнопідрядне з*ясувальне:
1. Вона пишалася тим, що була дочкою своєї матері.
2. Чи не скажете, як мені пройти до Андріївського узвозу?
складнопідрядне займенниково-означальне:
1. Той про все знає, хто багато читає.
2. Хто співає, той журбу проганяє.
складнопідрядне обставинне:
1. Марічка засоромилась вся, аж сльози заблищали на очах.
2. Пісенність Шевченкової лірики настільки приваблива і природна, що багато його поезій стали народними піснями.