ответить на во очень Пунктуаційну помилку допущено у реченні : А Він не міг спати од того галасу: лежав із розплющеними очима і уявляв, що попав пекло. Б Вогні палають, розростаються- од них іде тепло і зогріває його, розпалює йому кров. В Иому зсунулася пов'язка з рани, і він ніяк не міг дати собі ради з нею, йому ніяк не вдавалося зав'язати її Г Яким щохвилі виходив на двір, вдивлявся в темряву, прислухався, як виє хуртовина, недаремне сподіваючись побачити Василька, почути його голос.

Колись давно , в одному селі жили дві прегарні дівчини . Одну звали Береза , а другу Яблуня . Усі хлопці за ними бігали , хотіли щоб кохали вони іх . Але в нікого вони не закохувались , я не проси.
І подарунки їм дарували , і пісні складали , і чого тільки не робили. Одного разу хлопець навіть говорив, що якщо вони йому відмовлять , він покінчить життя самогубством . Але вони відмовляли.
Одного разу по королівству розійшлась чутка про те , що принц обїздить усі села , усі міста у пошуках найпрекраснішої дівчини.
От і каже голова села :
- Давайте ми принцу запропонуємо наших красунь Березу і Яблуню , він точно їх вибере!
Дівчата погодились , але постійно сварились кого вибере принц .
Казала Яблуня що її вибере принц , бо в неї коси довші .
А Береза перечила їй , казала що її вибере - бо очі блакитніші.
От приїхав принц до села та каже до дівчат :
- Я об'їздив усе королівство , але таких як ви не бачив!!
Але тепер дівчата ще більше сваряться , гавіть вже деруться за принца .
Одного вечора дівчата вирішили отруїти одна одну. Наварили яду , і налили його до стакану води суперниці.
А потім побачила це сільська знахарка та добавила до їхнього напою свого переворотнього зілля .
Випили вони , та й перетворились на дерева .
Береза стала деревом з білим стовбуром , тонкими гілочками . Воно було на вигляд таке легке та повітряне. А яке ще дерево могло вийти з Берези , блакитно окої білявки , що завоцовувала серця парубків.
Яблуня стала деревом з дуже міцним і твердим стволом , пишним листовинням та яскравими плодами. А яке дерево може вирости з такої дівчини я Яблуня...
На ранок всі прокинулись , а на місті прегарних дівчат два дерева.
Всі заметушились , почали думати-мудрувати куди вони поділись, казали що зараз все зроблять як було , погрожували знахарці , а вона тільки "Самі дівки винні".
А принц подумав трохи і каже:
-А нащо воно мені? Нащо ламати голову , чекати , вас метушити ? Я поїду собі ще , точно знайду дівчину. А ви самі розбирайтесь!
Поїхав він.А люди посумували-посумували, знахарку полаяли-полаяли , а потім заспокоїлись.
Вирішили посадити яблуню і березу у чащу ліса , щоб забути їх назавжди.
От пройшло з часу події років 10-20 (а може й більше, хто його знає) , і бачать люди у селі березу і яблуню.
Потім з інших сел вони дізнались , що яблуня і береза - одні наймогутніших дерев світу .
Іноземці приїзжають до їхніх земель спеціально за корою берези і плодами яблуні.
Сидять вони і думають , чого вони дерева собі не залишили
КІНЕЦЬ
P.S. Извините за ошибки , писала на скорую руку.

Ріка Стугна протікає біля нашого села. Вона така спокійна й живописна, особливо зараз, влітку, що на її березі мало не кожного вечора зустрічається двоє закоханих... Вони йдуть, навіть в сутінках, світлою стежкою, всідаються коло доброї, але завжди сумної верби, притуляються один до одного і поринають у свій особливий чарівний світ, зрозумілий тільки їм, закоханим. Вони шепочуться і любляться, лякаючи русалку, що виплила на берег розчісати свое довге зелене волосся і погомоніти з подружкою-вербою.
Вдень ця біла стежка й берег більш прозаїчні, ніж вночі, але також напоєні романтикою Стугни. Тут ідуть, плескаючи голими п"ятками, рибалки, спускаються до берега й відв"язують свої човни, які вже давно прокинулись і ждуть хазяїв, щоб знову відчути ласкаючі хвилі і лоскіт свіжої сріблястої риби своїми просмаленими боками.

Р.S хех я устала