Про Наталку Полтавку і не тільки про неї (за твором Івана Котляревського "Наталка Полтавка") Якщо "Енеїда" І. Котляревського була першим твором нової україн-ської літератури взагалі, то "Наталка Полтавка" ввійшла у літературу як перший драматичний твір і була одразу ж оцінена театральними діячами, у тому числі відомим російським актором М. С. Щепкіним і близьким до театру великим українським композитором М. Лисенком, що написав до неї музику. З 1819 року ця п'єса не сходить з театраль ної сцени й досі користується успіхом. То в чому ж секрет успіху? Сюжет п'єси, створений на життєвій ситуації, що відбиває реальні взаємини між селянами, досить простий: пан возний, користуючись своїм становищем, намагається примусити бідну селянську дівчину вийти за нього заміж. Але Наталка любить Петра - сироту та ще й колишнього наймита її батька, що пішов бурлакувати, - і знаходить у собі сили подолати всі перешкоди на шляху до одруження з ним. Схожі сюжети можна зустріти у багатьох народних піснях і у драматургії, що існувала до І. Коляревського, - в інтермедіях та вертепних драмах. Але порівняно з ними "Наталка Полтавка" зробила великий крок уперед - і розвиток дії, і мова, і повноцінність зображуваних образів, і ідейне узагальнення свідчать про яскраву майстерність Котляревського-драматурга. Видатний український актор і драматург І. Карпенко-Карий називав п'єсу "праматір'ю українського народного театру" та відзначав великий емоційний вплив її на глядачів: "радість, і горе, і сльози Наталки були горем, сльозами і радістю всієї зали". Останнє твердження заслуговує особливої уваги - співчуття глядачів викликає насамперед образ Наталки Полтавки, ім'ям якої не випадково названо усю п'єсу. Постать головної героїні - Наталки - зворушує і приваблює своїми чеснотами. Вона змальована як ідеал селянської дівчини. Наталка увібрала в себе усі кращі риси жінки: скромність, чесність, доброту, сердечність та душевну силу. "Золото - не дівка!... - розповідає про неї виборний. - Окрім того, що красива, розумна, моторна і до всякого діла дотепна, - яке в неї добре серце, як вона поважає матір свою; шанує всіх старших від себе; яка трудяща, яка рукодільниця; себе і матір свою на світі держить". Котляревський підкреслює й інші дуже важливі риси характеру Наталки: хоробрість, енергійнісь і наполегливість у боротьбі за своє щастя, її усвідомлення власної гідності. Про це свідчать також слова її пісні: Небагата я і проста, но чесного роду, Не стижуся прясти, шити і носити воду. Ще в першій дії п'єси після розмови Наталки з возним помітно, що ця проста дівчина насправді є розумнішою за хитрого "юристу". Розмова з матір'ю переконує, що Наталка здатна до глибокої критичної оцінки людей, а власні вчинки доводять, що її слова не якась відсторо нена від життя теорія - Наталка і діє так, як мислить: помірковано, але рішуче. Хоча це зовсім не заважає їй мати почуття гумору - протягом п'єси вона неодноразово промовляє влучні та дотепні слова. Загалом мова Наталки красива, багата і співуча, сповнена мудрими народними прислів'ями. Тільки материни сльози змушують її погодитися вийти заміж за першого, хто посватається - але це не зрада власних принципів, Наталка має вагому причину піти на самопожертву. "Добра дитина", - каже про неї Терпилиха. Матері ставлять Наталку в приклад своїм дочкам. Працьовитість дівчини підкреслюється тим, що протягом усієї п'єси ми не бачимо її без діла: вона то шиє, то іде по воду. Вона не шукає матеріального достатку, навпаки, на її думку в заможного чоловіка бідна жінка "буде гірше наймички, буде кріпачкою" - хіба багато дівчат розуміє цю ніби просту істину? Треба бути непересіч ною особистістю, щоб наважуватися виступати проти розповсюджених цінностей і захищати свої. Здатність Наталки наполягати на своєму найвиразніше проявляєть ся, коли повертається її коханий Петро. Тут вже вона готова відкинути не лише якісь практичні міркування, а навіть усі традиційні звичаї, й виступити проти волі старших - адже йдеться про її кохання. "Коли Петро мій вернувсь, то я не ваша, добродію", - заявляє Наталка при всіх і твердо стоїть на своєму. Незламна воля і сильний характер дозволяють їй перемогти у боротьбі за своє щастя. Але риси її характеру - не просто риси певної окремої особи, чи то просто ідеальної жінки. Йдеться не лише про неї. Незважаючи на підкреслену індивідуалізованість, живо та реалістично змальований образ Наталки насамперед є узагальненим образом найкращих людських рис усього українського народу. Котляревський створив його, щоб оспівати високі моральні та розумові якості низів тогочасного суспільства. Цим видатний поет і драматург висловив свою віру в народ і оптимізм щодо його майбутнього, а зображуючи перемогу Наталки підкреслив віру в перемогу загальнолюдських гуманістичних принципів. Саме через це образ Наталки не старіє, а продовжує зачаровувати нові покоління читачів та глядачів.
Мало хто любить самотність. Воно пригнічує і вганяє в депресію. Ми завжди намагаємося бути в якому б то не було суспільстві. Не важливо в якому. Головне, щоб тиша не оточувала нас повністю. Адже суспільство відіграє величезну роль у нашому житті. Воно виховує нас, направляє нас, впливає на все наше життя. І відрив від цього звичного кола може бути досить складний для нас. Але часом суспільства стає занадто багато. Тоді людині хочеться самотності, і в цьому немає нічого поганого.
Самотність. Всі сприймають її як якусь невдачу або безталання. Адже якщо людина самотня, значить вонапостійно програє. Переможець не може бути самотнім. Навколо нього завжди друзі, рідні та знайомі. А раз людина самотня, то щось з ним не так. Але це не так. Багато людей прагнуть побути на самоті. Наприклад, ви великий начальник. У вас цілий день дзвінки та зустрічі, навіть у пробці ви з кимось розмовляєте. Упевнений, що прийшовши додому, перше, чого ви захочете - це тиші й самотності.
Адже у кожної людини є свій особистий р. Це деяка зона навколо себе, в яку ніхто не допускається. І ви самі знаєте, що порушення оточуючими нашого особистого нічого доброго для нас не несе. Нас це дратує і злить, а може навіть викликає агресію. Тобто, природа сама заклала в нас невелику тягу до перебування наодинці з собою. Хоча б у зоні особистого Самотність допомагає ясніше мислити
Всі ми живемо в містах і відмінно уявляємо собі як працює ця величезна система. Ми постійно кудись біжимо: з роботи додому, від знайомих до друзів, з однієї зустрічі на іншу. Всі ці мишачі перегони стають причиною того, що ми не встигаємо подумати. Наша голова постійно зайнята думками про роботу, будинок, дзвінки і т.д. Зупиніться. Знайдіть хоча б один день в тижні, коли ви будете надані самим собі, думати тільки про те, що вам подобається, і робити тільки те, що ви хочете. Повірте, присвятивши день тільки собі, ви здивуєтеся своїм думкам. Адже не дарма багато шедеврів були створені майстрами своєї справи саме в самоті. Може, ви несподівано знайдете неординарну розгадку давньої проблеми. А раніше ви не могли її вирішити, адже голова постійна була забита іншим.
Якщо "Енеїда" І. Котляревського була першим твором нової україн-ської літератури взагалі, то "Наталка Полтавка" ввійшла у літературу як перший драматичний твір і була одразу ж оцінена театральними діячами, у тому числі відомим російським актором М. С. Щепкіним і близьким до театру великим українським композитором М. Лисенком, що написав до неї музику. З 1819 року ця п'єса не сходить з театраль ної сцени й досі користується успіхом. То в чому ж секрет успіху?
Сюжет п'єси, створений на життєвій ситуації, що відбиває реальні взаємини між селянами, досить простий: пан возний, користуючись своїм становищем, намагається примусити бідну селянську дівчину вийти за нього заміж. Але Наталка любить Петра - сироту та ще й колишнього наймита її батька, що пішов бурлакувати, - і знаходить у собі сили подолати всі перешкоди на шляху до одруження з ним.
Схожі сюжети можна зустріти у багатьох народних піснях і у драматургії, що існувала до І. Коляревського, - в інтермедіях та вертепних драмах. Але порівняно з ними "Наталка Полтавка" зробила великий крок уперед - і розвиток дії, і мова, і повноцінність зображуваних образів, і ідейне узагальнення свідчать про яскраву майстерність Котляревського-драматурга.
Видатний український актор і драматург І. Карпенко-Карий називав п'єсу "праматір'ю українського народного театру" та відзначав великий емоційний вплив її на глядачів: "радість, і горе, і сльози Наталки були горем, сльозами і радістю всієї зали".
Останнє твердження заслуговує особливої уваги - співчуття глядачів викликає насамперед образ Наталки Полтавки, ім'ям якої не випадково названо усю п'єсу.
Постать головної героїні - Наталки - зворушує і приваблює своїми чеснотами. Вона змальована як ідеал селянської дівчини. Наталка увібрала в себе усі кращі риси жінки: скромність, чесність, доброту, сердечність та душевну силу.
"Золото - не дівка!... - розповідає про неї виборний. - Окрім того, що красива, розумна, моторна і до всякого діла дотепна, - яке в неї добре серце, як вона поважає матір свою; шанує всіх старших від себе; яка трудяща, яка рукодільниця; себе і матір свою на світі держить".
Котляревський підкреслює й інші дуже важливі риси характеру Наталки: хоробрість, енергійнісь і наполегливість у боротьбі за своє щастя, її усвідомлення власної гідності.
Про це свідчать також слова її пісні:
Небагата я і проста, но чесного роду,
Не стижуся прясти, шити і носити воду.
Ще в першій дії п'єси після розмови Наталки з возним помітно, що ця проста дівчина насправді є розумнішою за хитрого "юристу". Розмова з матір'ю переконує, що Наталка здатна до глибокої критичної оцінки людей, а власні вчинки доводять, що її слова не якась відсторо нена від життя теорія - Наталка і діє так, як мислить: помірковано, але рішуче. Хоча це зовсім не заважає їй мати почуття гумору - протягом п'єси вона неодноразово промовляє влучні та дотепні слова. Загалом мова Наталки красива, багата і співуча, сповнена мудрими народними прислів'ями.
Тільки материни сльози змушують її погодитися вийти заміж за першого, хто посватається - але це не зрада власних принципів, Наталка має вагому причину піти на самопожертву. "Добра дитина", - каже про неї Терпилиха. Матері ставлять Наталку в приклад своїм дочкам.
Працьовитість дівчини підкреслюється тим, що протягом усієї п'єси ми не бачимо її без діла: вона то шиє, то іде по воду.
Вона не шукає матеріального достатку, навпаки, на її думку в заможного чоловіка бідна жінка "буде гірше наймички, буде кріпачкою" - хіба багато дівчат розуміє цю ніби просту істину? Треба бути непересіч ною особистістю, щоб наважуватися виступати проти розповсюджених цінностей і захищати свої.
Здатність Наталки наполягати на своєму найвиразніше проявляєть ся, коли повертається її коханий Петро. Тут вже вона готова відкинути не лише якісь практичні міркування, а навіть усі традиційні звичаї, й виступити проти волі старших - адже йдеться про її кохання.
"Коли Петро мій вернувсь, то я не ваша, добродію", - заявляє Наталка при всіх і твердо стоїть на своєму. Незламна воля і сильний характер дозволяють їй перемогти у боротьбі за своє щастя.
Але риси її характеру - не просто риси певної окремої особи, чи то просто ідеальної жінки. Йдеться не лише про неї. Незважаючи на підкреслену індивідуалізованість, живо та реалістично змальований образ Наталки насамперед є узагальненим образом найкращих людських рис усього українського народу. Котляревський створив його, щоб оспівати високі моральні та розумові якості низів тогочасного суспільства. Цим видатний поет і драматург висловив свою віру в народ і оптимізм щодо його майбутнього, а зображуючи перемогу Наталки підкреслив віру в перемогу загальнолюдських гуманістичних принципів. Саме через це образ Наталки не старіє, а продовжує зачаровувати нові покоління читачів та глядачів.
Мало хто любить самотність. Воно пригнічує і вганяє в депресію. Ми завжди намагаємося бути в якому б то не було суспільстві. Не важливо в якому. Головне, щоб тиша не оточувала нас повністю. Адже суспільство відіграє величезну роль у нашому житті. Воно виховує нас, направляє нас, впливає на все наше життя. І відрив від цього звичного кола може бути досить складний для нас. Але часом суспільства стає занадто багато. Тоді людині хочеться самотності, і в цьому немає нічого поганого.
Самотність. Всі сприймають її як якусь невдачу або безталання. Адже якщо людина самотня, значить вонапостійно програє. Переможець не може бути самотнім. Навколо нього завжди друзі, рідні та знайомі. А раз людина самотня, то щось з ним не так. Але це не так. Багато людей прагнуть побути на самоті. Наприклад, ви великий начальник. У вас цілий день дзвінки та зустрічі, навіть у пробці ви з кимось розмовляєте. Упевнений, що прийшовши додому, перше, чого ви захочете - це тиші й самотності.
Адже у кожної людини є свій особистий р. Це деяка зона навколо себе, в яку ніхто не допускається. І ви самі знаєте, що порушення оточуючими нашого особистого нічого доброго для нас не несе. Нас це дратує і злить, а може навіть викликає агресію. Тобто, природа сама заклала в нас невелику тягу до перебування наодинці з собою. Хоча б у зоні особистого Самотність допомагає ясніше мислити
Всі ми живемо в містах і відмінно уявляємо собі як працює ця величезна система. Ми постійно кудись біжимо: з роботи додому, від знайомих до друзів, з однієї зустрічі на іншу. Всі ці мишачі перегони стають причиною того, що ми не встигаємо подумати. Наша голова постійно зайнята думками про роботу, будинок, дзвінки і т.д. Зупиніться. Знайдіть хоча б один день в тижні, коли ви будете надані самим собі, думати тільки про те, що вам подобається, і робити тільки те, що ви хочете. Повірте, присвятивши день тільки собі, ви здивуєтеся своїм думкам. Адже не дарма багато шедеврів були створені майстрами своєї справи саме в самоті. Може, ви несподівано знайдете неординарну розгадку давньої проблеми. А раніше ви не могли її вирішити, адже голова постійна була забита іншим.