(і означ, і присуд, і підметом)
Малиновий чай п'ють або з медом, або з цукром.
Добрий все пробачає, а злий і собі не вибачить.
Мамина мова – свята і правдива. Були часи важкі для України, та все здолала рідна сторона.

6. Провідміняйте словосполучення: Шевченкове слово, різнобарвний пейзаж, безпечна подорож
( )
7. Випишіть займенники, зробіть їх морфологічний розбір (початкова форма., розряд, відмінок,
синтакс. роль) 1 б.
Ніщо не підноситься вище правди. Що не любе серцю, того не роби нікому. Дій справедливо й нікого
не бійся. Той, хто перестав бути другом, не був ним ніколи.
8. Запишіть, знявши риску, в дві колонки : в першу – займенник, в другу – інша частина мови. ( )
Хто/небудь, аби\хто, казна/хто, де/сь, де/не/де, далеко/далеко, чий/небудь, хтозна/чий, хто/сь,
казка/коли, хтоза/де, будь/де.
9. Скласти речення із займенниками: інший, ніщо, свій (Закінчення можна змінювати).

Главные герои «Ильи Муромца и Соловья – разбойника» – русский витязь, и разбойник, олицетворяющие собой две человеческие ипостаси, добро и зло.

Илья Муромец является положительным персонажем, Соловей-разбойник - отрицательным.

Ему победить то что он всегда совершал добрые дела, а в былинах побеждает добро. В былине он предстаёт пред нами как умный, справедливый, сильный, мужественный.

Нравственные идеалы русского народа: прославление мирного труда, мастерство, трудолюбие, физическая сила, чувство собственного достоинства, доброта и честь. В былине «Илья Муромец и Соловей-разбойник» воплотились народные представления о воинской доблести, о мужестве, преданности и неподкупности. Именно поэтому народ воспевал в былине подвиги богатырей.

Былина учит быть честным и добрым

Мова. Навчатись їй так просто й одночасно так складно. Україн­ська мова живе всередині нас. Навіть не вивчаючи її, без проблем ро­зуміємо, бо це наша мова. Ми українці, і нам соромно не знати своєї власної мови, соромно не намагатись розвивати своє мовлення.

Так, українську мову ми вчимо в школі, але для справжнього володіння нею цього недостатньо, треба самотужки додатково зай­матись.

Необхідно багато читати. Читати вголос і про себе, читати не лише художню, а й публіцистичну літературу. Саме таким чином я покращую свій лексичний словниковий запас, вчусь володіти лі­тературною мовою.

І чим більше я читаю, тим кращим, і я це помічаю, стає моє мовлення.

Але всі ці знання так і залишились би в теорії, якби я не спіл­кувався. Спілкуючись рідною мовою, я можу помітити свої власні помилки, виправити їх. Слухаючи своє мовлення, я помічаю, чого мені бракує, на що звернути увагу, з чим виникає найбільше про­блем, де найбільше помилок.

Останнім часом у нас приділяють велику увагу українській мові. Ми частіше чуємо її — і по телебаченню, і по радіо, і навіть на вулиці. Завдяки телевізору та радіо ми, непомітно для самих себе, вивчаємо мову, вчимось розуміти її. До речі, диктори надають інфор­мацію суто літературною мовою, враховуючи всі вимоги до її вимО­

ви, і це для нас корисно. Отож, ще один засіб навчання мові — це телебачення та радіо. Я намагаюсь уважно слухати, запам’ятовува­ти, одним словом — навчатись.

Так, це складно. Процес пізнання дуже повільний, тут немож­ливо поспішати. Навчатись необхідно вдумливо, старанно, інакше найголовнішого можна не помітити.

Але я не боюся складнощів, невдач, адже я працюю, отже — розвиваюсь. Без мови немає жодної країни, а це значить, що я зобо­в’язаний знати свою мову, адже «мова — це щось далеко більше за механічний зв’язок між людьми, це відбиток свідомості людини — це прояв її».