Під час відвідування цього благословенного краю можна зазирнути в завтрашній день, сповнений новизни, неспокою й наснаги переробити в Часові, умовні відношення

"кажуть, ви вже одержали призначення? ",- звернувся до інни археолог після мовчанки. "так, незабаром з училищем розпрощаюсь". "берете курс на кураївку. кличе вас берег любові…" "звідки ви це знаєте? "- здивовано запитала дівчина. "багато що про вас знаю. цікавлюсь. це лише ви не хотіли помічати моїх зацікавлень",- зітхнув він. "аж дивно чути". "нічого дивного. люди шукають скарби. та не завжди шукають їх там, де вони лежать. а вони, може, під тобою. отут, де стоїш, під нашаруванням пилу та сміття". "знов якось загадково". "ви бажаєте ясності чіткості різкості? не знаю, як треба говорити в таких випадках, інно… колись для цього була вичерпна формула: ось вам моя рука і серце! розумієте? прийміть, не відкидайте їх, інно",- і він простягнув їй руку. "ви жартуєте? "- сказала дівчина, хоч бачила, що він не жартує. "рука і серце",- повторив він зміненим стверділим до різкості голосом. "не годиться такими речами жартувати…" "які жарти! " 

Споконвіку любили українці калину, садили її біля ха­ти, в садку, над річкою і ставком. У калини гарний білий цвіт, пахучий, рясний. А ще зачаровують око ягоди калини. Стоїть кущ рум'яний увесь, аж го­рить. Як дівчина.

Калина- символ дівочої краси. Споконвіку любили українці червону калину. Садови- ли її коло хати, у садку, у лузі, над ставком, на узліссі.У калини білий цвіт, пахучий, рясний. А ще більше милують око ягоди калини. Калина -це символ рідної землі,отчого краю, батьківської хати. Існував звичай: біля щойно зведених осель у першу чергу садили калину. Існувала така легенда. Утік козак зі своєю милою, та ніде не міг знайти притулку.Після поне- вірянь і багатьох пригод обернувся він терном у полі, а дівчина — калиною.