Підготуйте докладний переказ уривка з повісті О. Довженка «Зачарована Десна», використовуючи подані слова й словосполучення. Косовиця, косарі, молодик, високе темне небо, небо зоряне, синій простір, царство трав, річок, в'яла трава.
Що таке доброта, милосердя? Насамперед це готовність до пожертвувати собою заради інших, безкорисливо творити добро. Я вважаю, що це та якість, яка необхідна всім нам і якої зараз дуже не вистачає. Доброта й милосердя, як ніколи, актуальні в наш час. Кажуть, милосердя й доброта — два крила, на яких тримається людство. На жаль, нині такі моральні якості відходять на задній план, а, витісняючи їх, уперед висуваються ділова хватка, уміння надбати матеріальні блага й турбота насамперед про себе. Милосердних людей зараз небагато, та й оточуючі ставляться до них із певною настороженістю. Зараз мало хто до бабусі перейти через дорогу, донести сумку, подасть жебраков сиріт і важкохворих.Звичайно, багаті люди іноді дозволяють собі зробити пожертвування в різні благодійні фонди, але дуже часто'тільки для того, щоб про це згадали в газеті або по телебаченню. А ті люди:, які дійсно хочуть до найчастіше не мають можливості для цього. Та до потрібна не тільки матеріальна, але й духовна. Підтримка й розуміння для кожного з нас значить не менше, ніж матеріальне благополуччя. Для мене в милосерді основне — безкорисливість. Наприклад, під час війни сестри милосердя, ризикуючи своїм життям, виносили поранених із поля бою, самовіддано доглядали їх. Крім того, вони морально підтримували воїнів, не даючи їм зневіритись. Імен більшості з них ми не знаємо, але завжди будемо вдячні за їхню добродійність і саможертовність. Багато прикладів милосердя й доброти є в історії. Король Англії Річард І, який правив протягом 1189—1199 рр., був прозваний Річардом Милосердним. Люди полюбили його не за вдалі реформи, а за добре ставлення до них. Тисячі людей врятувало милосердя Річарда І. Проблеми духовного і матеріального, добра і зла порушуються в драмі-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня». Мавка — це втілення доб-ра й високої духовності. Жертвуючи собою, вона рятує свого коханого Лукаша, який зрадив її. Хвилюючий урок доброти й милосердя подає нам Михайло Стельмах у повісті «Гуси-лебеді летять». Багатії виганяють із двору жінку-жебрачку з голодною дитиною, а родина незаможників допомагає нещасним. Малий Михайлик віддає змученому хлопчику свій скарб — насіння. Письменник, учений П. Білецький-Косенко писав: «Думай добре, роби добре — і буде добре». Тож творімо добро, будьмо чуйними, милосердними, уважними й привітними! Даруймо людям радість, і життя наше стане кращим!
Скопійовано із сайту "Uatvory" http://www.uatvory.ru/2016/12/tvir-do-zno-chu-dobrota-ta-muloserdia-aktualni-v-nash-chas.html?m=1
Здавалося, те, що назавжди забуте, загублене в плині років, розпорошене на трудних житейських дорогах, вихопилося з не буття, замиготіло перед очима Сергія Корольова, мов кадри яко гось давнього, напівзабутого, але хвилюючого фільму.
Одеса. Публічна бібліотека — знаменита Воронцовка. Старий хранитель фондів Максим Петрович приніс Сергієві біографію полтавця Олександра Засядька — винахідника ракет, який на сто років обігнав час. І в уяві юнака постають шістнадцять стояків із шістьма ракетами на кожному, розставлених поблизу суворих му рів неприступної Варни.
Петербург. Імператриця, віддаючи данину моді, поїхала подивитися на Засядькові трубки. Її запис у книзі почесних від- вівідувачів: "Тут усе цікаво, як у галантерейній лавці".
А далі — стаття про проект Кибальчича, що його автор дописував у камері смертника. Кибальчич іде на ешафот... Знову й знову перечитує Сергій трактат Кибальчича, де з граничною ясністю та простотою викладено принципи реактивної тяги по льоту на ракеті.
Тоненькі брошури Костянтина Ціолковського, а згодом і зустріч із ним. Сімдесятип’ятирічний учений прикладає до вуха свій рупор і запитує, що нового, а Сергій оповідає про успіхи й не вдачі, про перші ракети й перші висоти. Відгук Ціолковського на книжку Сергія Корольова «Ракетний політ у стратосфері»: «Книжка розумна, змістовна й корисна».
Та чий глузливий сміх іноді чув на життєвій своїй дорозі? Ах, це Грицько Чиж, який підхіхікував, коли падали перші ластівки-моделі, що їх Сергійко запускав у Ніжині з погребні. Давно то було, і де той Грицько нині — хто знає, але сміх часто- > густо зринав. Тільки, на жаль, не з дитячих вуст. Хіхікали дебелі чоловіки, заздрісні й нерозумні. Як той, що писав чорним по білому: «Корольов розтринькує державні гроші на непотрібні ракети й цим завдає шкоди державі».
А космос потрібен. Треба відірватися від чвар, конфліктів, хвороб і глянути на Землю з далечини, з чорної холодної глибини. Звідти, звідки наша Земля здається красунею і єдиною матір’ю людства. Космос потрібен, щоб кожен міг переконатись: ні, немає перепон людській творчості й людському поступу.
А з глибини років усміхається йому ще одна гарна людина. Її вже немає, на превеликий жаль. Коли почалася війна, ця людина пішла в ополчення, на захист Москви. Геній космонавтики став фронтовим телефоністом — такий був час. Вибухом снаряда порвало дріт, і він побіг налагодити зв’язок. Не добіг. А тепер він належить вічності...
Юрій Кондратюк... Людина, що на півстоліття обігнала час. Людина, яка вирахувала космічні траси людства задовго до пер ших стартів ракет. Його титанічна праця завжди дивуватиме світ: підрахунки, які здійснив Кондратюк, нині можливі тільки за до обчислювальних машин.
Минуть роки, й американські вчені не приховуватимуть того, що першу у світі посадку космічного корабля на Місяць вони здійснили за схемою й принципами геніального українського винахідника — нашого славного земляка Юрія Васильовича Кондратюка.
12 квітня 1961 року. Уже сьогодні настане та хвилина, про яку мріяли його геніальні попередники, заради якої живуть і він, і його крилаті побратими. Сьогодні вперше людина полетить у далекі незвідані простори Всесвіту.
Що таке доброта, милосердя? Насамперед це готовність до пожертвувати собою заради інших, безкорисливо творити добро. Я вважаю, що це та якість, яка необхідна всім нам і якої зараз дуже не вистачає. Доброта й милосердя, як ніколи, актуальні в наш час. Кажуть, милосердя й доброта — два крила, на яких тримається людство. На жаль, нині такі моральні якості відходять на задній план, а, витісняючи їх, уперед висуваються ділова хватка, уміння надбати матеріальні блага й турбота насамперед про себе. Милосердних людей зараз небагато, та й оточуючі ставляться до них із певною настороженістю. Зараз мало хто до бабусі перейти через дорогу, донести сумку, подасть жебраков сиріт і важкохворих.Звичайно, багаті люди іноді дозволяють собі зробити пожертвування в різні благодійні фонди, але дуже часто'тільки для того, щоб про це згадали в газеті або по телебаченню. А ті люди:, які дійсно хочуть до найчастіше не мають можливості для цього. Та до потрібна не тільки матеріальна, але й духовна. Підтримка й розуміння для кожного з нас значить не менше, ніж матеріальне благополуччя. Для мене в милосерді основне — безкорисливість. Наприклад, під час війни сестри милосердя, ризикуючи своїм життям, виносили поранених із поля бою, самовіддано доглядали їх. Крім того, вони морально підтримували воїнів, не даючи їм зневіритись. Імен більшості з них ми не знаємо, але завжди будемо вдячні за їхню добродійність і саможертовність. Багато прикладів милосердя й доброти є в історії. Король Англії Річард І, який правив протягом 1189—1199 рр., був прозваний Річардом Милосердним. Люди полюбили його не за вдалі реформи, а за добре ставлення до них. Тисячі людей врятувало милосердя Річарда І. Проблеми духовного і матеріального, добра і зла порушуються в драмі-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня». Мавка — це втілення доб-ра й високої духовності. Жертвуючи собою, вона рятує свого коханого Лукаша, який зрадив її. Хвилюючий урок доброти й милосердя подає нам Михайло Стельмах у повісті «Гуси-лебеді летять». Багатії виганяють із двору жінку-жебрачку з голодною дитиною, а родина незаможників допомагає нещасним. Малий Михайлик віддає змученому хлопчику свій скарб — насіння. Письменник, учений П. Білецький-Косенко писав: «Думай добре, роби добре — і буде добре». Тож творімо добро, будьмо чуйними, милосердними, уважними й привітними! Даруймо людям радість, і життя наше стане кращим!
Скопійовано із сайту "Uatvory" http://www.uatvory.ru/2016/12/tvir-do-zno-chu-dobrota-ta-muloserdia-aktualni-v-nash-chas.html?m=1
Здавалося, те, що назавжди забуте, загублене в плині років, розпорошене на трудних житейських дорогах, вихопилося з не буття, замиготіло перед очима Сергія Корольова, мов кадри яко гось давнього, напівзабутого, але хвилюючого фільму.
Одеса. Публічна бібліотека — знаменита Воронцовка. Старий хранитель фондів Максим Петрович приніс Сергієві біографію полтавця Олександра Засядька — винахідника ракет, який на сто років обігнав час. І в уяві юнака постають шістнадцять стояків із шістьма ракетами на кожному, розставлених поблизу суворих му рів неприступної Варни.
Петербург. Імператриця, віддаючи данину моді, поїхала подивитися на Засядькові трубки. Її запис у книзі почесних від- вівідувачів: "Тут усе цікаво, як у галантерейній лавці".
А далі — стаття про проект Кибальчича, що його автор дописував у камері смертника. Кибальчич іде на ешафот... Знову й знову перечитує Сергій трактат Кибальчича, де з граничною ясністю та простотою викладено принципи реактивної тяги по льоту на ракеті.
Тоненькі брошури Костянтина Ціолковського, а згодом і зустріч із ним. Сімдесятип’ятирічний учений прикладає до вуха свій рупор і запитує, що нового, а Сергій оповідає про успіхи й не вдачі, про перші ракети й перші висоти. Відгук Ціолковського на книжку Сергія Корольова «Ракетний політ у стратосфері»: «Книжка розумна, змістовна й корисна».
Та чий глузливий сміх іноді чув на життєвій своїй дорозі? Ах, це Грицько Чиж, який підхіхікував, коли падали перші ластівки-моделі, що їх Сергійко запускав у Ніжині з погребні. Давно то було, і де той Грицько нині — хто знає, але сміх часто- > густо зринав. Тільки, на жаль, не з дитячих вуст. Хіхікали дебелі чоловіки, заздрісні й нерозумні. Як той, що писав чорним по білому: «Корольов розтринькує державні гроші на непотрібні ракети й цим завдає шкоди державі».
А космос потрібен. Треба відірватися від чвар, конфліктів, хвороб і глянути на Землю з далечини, з чорної холодної глибини. Звідти, звідки наша Земля здається красунею і єдиною матір’ю людства. Космос потрібен, щоб кожен міг переконатись: ні, немає перепон людській творчості й людському поступу.
А з глибини років усміхається йому ще одна гарна людина. Її вже немає, на превеликий жаль. Коли почалася війна, ця людина пішла в ополчення, на захист Москви. Геній космонавтики став фронтовим телефоністом — такий був час. Вибухом снаряда порвало дріт, і він побіг налагодити зв’язок. Не добіг. А тепер він належить вічності...
Юрій Кондратюк... Людина, що на півстоліття обігнала час. Людина, яка вирахувала космічні траси людства задовго до пер ших стартів ракет. Його титанічна праця завжди дивуватиме світ: підрахунки, які здійснив Кондратюк, нині можливі тільки за до обчислювальних машин.
Минуть роки, й американські вчені не приховуватимуть того, що першу у світі посадку космічного корабля на Місяць вони здійснили за схемою й принципами геніального українського винахідника — нашого славного земляка Юрія Васильовича Кондратюка.
12 квітня 1961 року. Уже сьогодні настане та хвилина, про яку мріяли його геніальні попередники, заради якої живуть і він, і його крилаті побратими. Сьогодні вперше людина полетить у далекі незвідані простори Всесвіту.