Підкресліть граматичні основи. Визначте тип односкладних речень. Затули мої очі лагідними краєвидами рук. До любові і співу не присилуєш. Треба бути взаємо ввічливими
Іноді так і кажуть: «Ти вже великий!» Тобто в тебе великі руки, ноги, тіло, голова, але це стосується до розмірів, а не психологічної дорослості. Іншими словами, великий дядько чи тітка може залишитися дитиною по життю. Ви таких зустрічали? Цікаво подумати, а кого тоді можна назвати дорослою людиною?
У дітей головне гасло у житті - «Я хочу!». Цим визначаються вчинки, ставлення до оточуючих, переконання, що таке добре і що таке погано.
Все просто, хочу - граю, набридло - кинув. Подобається інша дитина або дорослий - буду водитися; набрид, не цікавий, ображає - не хочу! Не буду водиться. Цукерку хочу, кашу не хочу!
Мудрі вихователі знають: щоб чогось навчити дитину, її треба зацікавити. Іншими словами, зробити так, щоб з'явилося його «хочу». Але життя йде, і вимоги до дітей зростають, все частіше з'являється фраза «ти повинен». Який жах, це входить в протиріччя зі звичним «я хочу»! Ти повинен ходити в школу, добре вчитися, поважати старших, робити зарядку, прибирати за собою, допомагати батькам і т.п. Але я не хочу! А кого це хвилює, тепер ти мусиш! Якщо дитячий протест сильніше авторитету, навіювання, виховного впливу дорослих, то у дитини є шанс відвоювати святе право і далі по життю діяти, керуючись виключно мотивацією «хочу - не хочу». У цьому випадку людина стане великим, але не дорослим, що гарантує в життя великі проблеми і йому, і оточуючим людям.
Є хороше слово - відповідальність. Дорослий лише той, хто відповідає за свої вчинки. Той, хто, усвідомлюючи власне «хочу», може керуватися й іншими словами - треба, повинен, можу, зроблю.
Доросла людина починає піклуватися не тільки про себе, а й про інших: «він ставить кашу на стіл». Діти вдаються і їдять, не замислюючись, звідки і що береться, вони користуються, бо є дорослий, який дбає про них.
І ще визначення.
Дорослість - фінансова незалежність і особиста свобода, а також відповідальність за наслідки прийнятих (і не прийнятих) рішень.
Фінансова незалежність - вміння, засноване на знаннях, навичках, досвіді, в будь-якій ситуації отримувати достатньо матеріальних (фінансових) благ для власних потреб, а також для підтримки ближніх та інших гідних людей. Дорослі - це зовсім маленькі
Одного разу ми з друзями вирішили сходити в похід в гори. І трапилося це саме на літніх канікулах. От і пішли ми в гори...
Спочатку нам цей похід здався кумедним, та потім ми зрозуміли що не такі вже і готові до того, щоб цілий день вештатися горами. У нас почалася паніка, адже я боюся висоти і всі друзі почали вмовляти мене лізти із ними далі. А коли я все-таки погодилася, то зрозуміла, як там внизу було тепло, і ще що там було менше ящірок та павуків. Потім нам всім стало складно дихати ,але ми дуже вже хотіли їсти, тому перебороли свій срах й сіли обідати. Звичайно, висота була незначна, та нам там дуже сподобалося і ми вирішили там і заночувати. Ой а яка була ця ніч, ну просто незабутня! Свіже повітря, вогнище, пісні, ну і, звичайно, комарі. Але нічого, адже ми поїли такий смачний омлет, який, доречі, приготувала моя найкраща подруга! А вже зранку ми пішли назад, додому, і поки ми поверталися, я собі розбила коліно, та на щастя в нас була аптечка. Я ніколи незабуду ці канікули, а особливо - гори!
Іноді так і кажуть: «Ти вже великий!» Тобто в тебе великі руки, ноги, тіло, голова, але це стосується до розмірів, а не психологічної дорослості. Іншими словами, великий дядько чи тітка може залишитися дитиною по життю. Ви таких зустрічали? Цікаво подумати, а кого тоді можна назвати дорослою людиною?
У дітей головне гасло у житті - «Я хочу!». Цим визначаються вчинки, ставлення до оточуючих, переконання, що таке добре і що таке погано.
Все просто, хочу - граю, набридло - кинув. Подобається інша дитина або дорослий - буду водитися; набрид, не цікавий, ображає - не хочу! Не буду водиться. Цукерку хочу, кашу не хочу!
Мудрі вихователі знають: щоб чогось навчити дитину, її треба зацікавити. Іншими словами, зробити так, щоб з'явилося його «хочу». Але життя йде, і вимоги до дітей зростають, все частіше з'являється фраза «ти повинен». Який жах, це входить в протиріччя зі звичним «я хочу»! Ти повинен ходити в школу, добре вчитися, поважати старших, робити зарядку, прибирати за собою, допомагати батькам і т.п. Але я не хочу! А кого це хвилює, тепер ти мусиш! Якщо дитячий протест сильніше авторитету, навіювання, виховного впливу дорослих, то у дитини є шанс відвоювати святе право і далі по життю діяти, керуючись виключно мотивацією «хочу - не хочу». У цьому випадку людина стане великим, але не дорослим, що гарантує в життя великі проблеми і йому, і оточуючим людям.
Є хороше слово - відповідальність. Дорослий лише той, хто відповідає за свої вчинки. Той, хто, усвідомлюючи власне «хочу», може керуватися й іншими словами - треба, повинен, можу, зроблю.
Доросла людина починає піклуватися не тільки про себе, а й про інших: «він ставить кашу на стіл». Діти вдаються і їдять, не замислюючись, звідки і що береться, вони користуються, бо є дорослий, який дбає про них.
І ще визначення.
Дорослість - фінансова незалежність і особиста свобода, а також відповідальність за наслідки прийнятих (і не прийнятих) рішень.
Фінансова незалежність - вміння, засноване на знаннях, навичках, досвіді, в будь-якій ситуації отримувати достатньо матеріальних (фінансових) благ для власних потреб, а також для підтримки ближніх та інших гідних людей.
Дорослі - це зовсім маленькі
Одного разу ми з друзями вирішили сходити в похід в гори. І трапилося це саме на літніх канікулах. От і пішли ми в гори...
Спочатку нам цей похід здався кумедним, та потім ми зрозуміли що не такі вже і готові до того, щоб цілий день вештатися горами. У нас почалася паніка, адже я боюся висоти і всі друзі почали вмовляти мене лізти із ними далі. А коли я все-таки погодилася, то зрозуміла, як там внизу було тепло, і ще що там було менше ящірок та павуків. Потім нам всім стало складно дихати ,але ми дуже вже хотіли їсти, тому перебороли свій срах й сіли обідати. Звичайно, висота була незначна, та нам там дуже сподобалося і ми вирішили там і заночувати. Ой а яка була ця ніч, ну просто незабутня! Свіже повітря, вогнище, пісні, ну і, звичайно, комарі. Але нічого, адже ми поїли такий смачний омлет, який, доречі, приготувала моя найкраща подруга!
А вже зранку ми пішли назад, додому, і поки ми поверталися, я собі розбила коліно, та на щастя в нас була аптечка.
Я ніколи незабуду ці канікули, а особливо - гори!