Підкресліть сполучники і (й), і (й)… і (й), що з’єднують частини ССР однією рискою, а ті, що з’єднують однорідні члени речення, – двома. Відзначте випадки, коли і (й) є часткою. І мені згадався погожий літній ранок і тітка Василина і її пісня (М. Стельмах). 2. Степ як притомлений велетень дихає рівно і спокійно і віє безмежною силою (В. Винниченко). 3. Вечір гаптував небеса і золотом і сріблом і янтарем і Чумацький Шлях переливався горів живим узором (М. Стельмах). 4. Знав Кривоніс і потаємні думки пузатої старшини (П. Панч). 5. Бій не змовкає і кров потоками дощу ллється на ліс прориває листя стікає на бричку й починає капати за шию й на голову Гликерії (В. Винниченко). 6. Розтане образ твій і пропаде на розі і кроків дальній згук і тіні од плаща... (В. Сосюра). 7. Дивлюсь я на моє небо і повертаю з возом і косарями праворуч і ліворуч і зоряний всесвіт повертає разом з нами (О. Довженко). 8. Зеленіють жита і любов одцвіта і волошки у полі синіють (В. Сосюра). 9. Клярнетів схлип і вітру помах і виє лис нічний астроном (Б.-І. Антонич). 10. Плюскоче риба і гуляє Алмазні бризки сипле скрізь І мрійний вітер засинає В листках задумливих беріз (М. Рильський). 11. Від дотику паперу і вина Прокинулась несправжня сива птаха І розгойдала крил нечутним змахом Покинутість осіннього човна (С. Осока). 12. Нічної птиці моторошний зойк і чорний сум лубенської дороги (Л. Костенко). 13. І все на світі треба пережити І кожен фініш – це, по суті, старт І наперед не треба ворожити І за минулим плакати не варт (Л. Костенко).
Батьківський дім, рідний край, Вітчизна, Батьківщина – слова, якими ми визначаємо місця свого народження, шматочок планети Земля, де проживаємо зі своєю родиною.
Якщо запитати будь-яку людину: «Чи любить вона свій рідний край?», то у відповідь почуєш: «Так, звісно!» Любов до місця, де ти народився, не можна пояснити, вона просто існує у твоєму серці.
Я народилася у селі Велика Білозерка, в наймальовничішому для мене куточку України. Моя Білозерка прекрасна в будь-яку пору року. Навесні усе зеленіє і квітне, усе прокидається від довгого зимового сну й радіє новому життю.
Влітку, під променем сонця, повітря наповнюється ароматом духмяних степових трав, а навколо кружляє тополиний пух.
Восени всі вулиці наповнюються золотом дерев. Ну, а взимку все вкривають гори срібла. Всю цю красу я не проміняю ні за які багатства світу…
Нехай моя рідна Велика Білозерка не така відома у світі, як Київ чи Ялта, та я все одно люблю своє село, пишаюся його історією - а селу вже 242 роки! – і вірю у щасливе майбутнє. І кожен з нас своїми досягненнями, і добрими справами може прославити ім`я своєї маленької Батьківщини…