Щастя – це максимально суб’єктивне почуття і у кожної людини шлях до нього є різним. Для когось щастя бути з рідними, бути багатим або просто займатися улюбленою справою. Мене ж щасливим робить сам процес життя.
Мені здається, що обирати головну ціль для свого життя і весь час про неї мріяти не дуже ефективно, адже коли мрії збуваються, люди часто розчаровуються, адже головної цілі вони вже досягли і тепер не знають, що ж їм робити далі. Натомість я намагаюсь насолоджуватися простими дрібницями, які змушують мене посміхнутися. Це може бути приязний пес на вулиці, гарна оцінка, смачна вечеря. Це все здається рутиною, але якщо подивитися уважніше, то саме ця рутина і складає більшість нашого життя. Саме тому дуже важливо навчитися радіти простим речам, адже вони завжди поруч і можуть з’явитися в будь-яку хвилину. Мабуть, кожен з нас хоч раз в житті потрапляв у ситуацію, коли він був засмучений, але один дружній жарт чи смішна картинка в інтернеті кардинально змінювали настрій. Це є гарним прикладом того, що почуття щастя можна отримати від будь-чого. Звичайно, усі люди різні й інтереси у всіх також різні. Наприклад, я люблю кататися на велосипеді та почуття швидкості робить мене щасливим, а ось мій друг Максим гарно грає на барабанах і стає дуже щасливим, коли має можливість виступити перед публікою.
Отже, щастя оточує нас всюди, проте не варто зациклюватися на тому, де ж його знайти, а слід просто насолоджуватися життям і щастя саме до вас прийде.
Мені подобається визначення Ліни Костенко: «Поезія — це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі». Знаєте, поезія особисто для мене, у наш непростий і меркантильний час в умовах, коли ми всі боремося за виживання є острівцем духовності. Цей острівець робить наше життя кращим та світлішим, й надає йому духовного змісту.
Поезія - це щось таке, що прикрашає наше життя
Поезія для мене – це те, що дозволяє відчувати себе живою. Відчувати під язиком присмаки фраз і речень, насолоджуватися миттю, коли серед ночі, закутана в плед, пишеш щось дуже особливе про когось виняткового. Зачинятися у мушельці і бавитися красивими словами. Усе це найкращі спалахи життя. Недописані вірші – як недоношені діти. Я відчуваю, що ще дуже потрібна їм, тому віддаю усю любов і піклування. А потім відпускаю у світ і страшенно тішуся, коли вони знаходять відголос у чиїхось відчуттях і серцях.
Щастя – це максимально суб’єктивне почуття і у кожної людини шлях до нього є різним. Для когось щастя бути з рідними, бути багатим або просто займатися улюбленою справою. Мене ж щасливим робить сам процес життя.
Мені здається, що обирати головну ціль для свого життя і весь час про неї мріяти не дуже ефективно, адже коли мрії збуваються, люди часто розчаровуються, адже головної цілі вони вже досягли і тепер не знають, що ж їм робити далі. Натомість я намагаюсь насолоджуватися простими дрібницями, які змушують мене посміхнутися. Це може бути приязний пес на вулиці, гарна оцінка, смачна вечеря. Це все здається рутиною, але якщо подивитися уважніше, то саме ця рутина і складає більшість нашого життя. Саме тому дуже важливо навчитися радіти простим речам, адже вони завжди поруч і можуть з’явитися в будь-яку хвилину. Мабуть, кожен з нас хоч раз в житті потрапляв у ситуацію, коли він був засмучений, але один дружній жарт чи смішна картинка в інтернеті кардинально змінювали настрій. Це є гарним прикладом того, що почуття щастя можна отримати від будь-чого. Звичайно, усі люди різні й інтереси у всіх також різні. Наприклад, я люблю кататися на велосипеді та почуття швидкості робить мене щасливим, а ось мій друг Максим гарно грає на барабанах і стає дуже щасливим, коли має можливість виступити перед публікою.
Отже, щастя оточує нас всюди, проте не варто зациклюватися на тому, де ж його знайти, а слід просто насолоджуватися життям і щастя саме до вас прийде.
Мені подобається визначення Ліни Костенко: «Поезія — це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі». Знаєте, поезія особисто для мене, у наш непростий і меркантильний час в умовах, коли ми всі боремося за виживання є острівцем духовності. Цей острівець робить наше життя кращим та світлішим, й надає йому духовного змісту.
Поезія - це щось таке, що прикрашає наше життя
Поезія для мене – це те, що дозволяє відчувати себе живою. Відчувати під язиком присмаки фраз і речень, насолоджуватися миттю, коли серед ночі, закутана в плед, пишеш щось дуже особливе про когось виняткового. Зачинятися у мушельці і бавитися красивими словами. Усе це найкращі спалахи життя. Недописані вірші – як недоношені діти. Я відчуваю, що ще дуже потрібна їм, тому віддаю усю любов і піклування. А потім відпускаю у світ і страшенно тішуся, коли вони знаходять відголос у чиїхось відчуттях і серцях.