Як у морі знайти дорогу? Чи по тій стежці, що кинув місяць, треба йти та йти, чи по тій хвильці, що жене тихий вітер, чи по зграї рибок, що пливуть по ньому? Таке велике, таке синє море, і хвилька схожа на хвильку, і не видно берега ні праворуч, ні ліворуч, ні вперед, ні назад. Зупинилася посеред моря Галя під блискучим зонтиком, у морських лижах, як у незграбних калошах на ногах. З-під зонтика та калош її майже й не видно. Перелякано озирається навколо Галя. Сріблясті чайки зашуміли, закигикали, ніби пасма білого шумовиння залітали навколо. Чорні гагарки зaквірікали, страшні потворні баклани, що летіли цілими граями поснідати вранці рибою, замахали здивовано крилами. Чому сьогодні сонце упало в море? І що від цього буде їм? Чи не розжене воно риб? І баклани поринули глибоко-глибоко в море і затріпотіли там дужими крилами, щоб налякати риб і спіймати їх.
Хай мовчать Америки й Росії, Коли я з тобою говорю!В. СимоненкоСьогодні часто можна почути, що наша країна ще дуже молода. Дещо дивно звучать такі слова, адже Україна має тисячолітню державну історію, яка сягає ще часів Київсь-кої Русі. Однак таке твердження все ж таки слушне, бо можливість по-справжньому творити власну державу українці вибороли менше двадцяти років тому, коли було проголошено незалежність України.33Здавалося б, нарешті ми отримали те, заради чого сотні років відчайдушно боролися й гинули мільйони наших предків, а проте, отримавши таку бажану свободу, ми просто не знаємо, що з нею робити. У часи, коли вже жодна з країн світу не може нам диктувати свої правила, Україна розривається щонайменше між трьома полюсами: прагне приєднатися до Європейської Спільноти, подружи-тися з Америкою і не зіпсувати стосунків із Росією. Тоді, коли нарешті українська мова, не скута заборонами, може повноцінно розвиватися, українці прагнуть другої дер-жавної мови. У період, коли національна економіка спро-моглася вийти на світовий рівень, урядовці виступають проти вступу України до Світової організації торгівлі...*Да жаль, таких парадоксів дуже багато, і всі вони свідчать про те, що після здобуття довгоочікуваної незалежності наша держава опинилася сам-на-сам зі складними пробле-мами, які мусить вирішувати не хто інший, як її народ.Думку про те, що лише самі українці мусять опікува-тися своєю державою, обстоювали чи не всі вітчизняні письменники. Уперше про це заявив І. Котляревський у своїй поемі «Енеїда», напророчивши великій країні рай-ське життя, допоки вона не буде «цілувати ноги чужої постоли».Палким прихильником незалежної України з вільним народом був і основоположник нашої літератури Т. Шев-ченко, який у багатьох поезіях змалював омріяне май-бутнє української нації:І на Омріяній земліврагане буде, супостата,а буде син і буде мати,і будуть люде на землі,де простеляться шляхи вільні і широкі:...І пустиню опануютьВеселії села.Цю ідею підтримували І. Франко, В. Винниченко, Леся Українка та багато інших письменників XIX та XX сто-літь. Зокрема, Леся Українка у своєму вірші «На роковини34Шевченка» заприсяглася від імені всіх українців власно-руч творити свою державу:Ми, як ти, минати будем Чужії пороги, Орати будем свої ниви, Рідні перелоги.Справжніми співцями незалежності України, за якої сам український народ творить своє майбутнє, стали «поет-державник» Є. Маланюк та поети-емігранти, зму-шені колись покинути Батьківщину через ідейну незгоду з правлячою верхівкою. Таких прикладів можна навести дуже багато, але головне - розуміти, що саме хотіли ска-зати нам письменники, які присвятили свої твори ідеї не-залежної України.Моє покоління стало очевидцем перехідного періоду нашої держави в побудові демократичного суспільства. Український народ рухається вперед, долаючи труднощі, виправляючи допущені помилки. Але, на жаль, щоразу нові зміни нашої влади призводять до нових змін у самій країні. Дуже часто все починається спочатку, у розбудові держави ми змушені зупинятися, повертатися назад, змінювати вже звичне... Однак жодне демократичне суспільство не може похвалитися легким і швидким до-сягненням своєї мети.Тому я вірю, що моя країна вийде на правильний шлях, вірю в майбутнє незалежної держави, яка посідати-ме гідне місце серед інших європейських держав, буде по-пулярною і шанованою у світі. Для цього всі ми, її свідомі громадяни, маємо докладати зусиль, працювати й твори-ти задля ЇЇ добробуту, сприяти розвитку всіх сфер її жит-тя. Коли кожен з нас усвідомить, що майбутнє незалежної країни в наших руках,...забудеться срамотна Давняя година. І оживе давня слава, Слава України.(Т.Шевченко
Як у морі знайти дорогу? Чи по тій стежці, що кинув місяць, треба йти та йти, чи по тій хвильці, що жене тихий вітер, чи по зграї рибок, що пливуть по ньому? Таке велике, таке синє море, і хвилька схожа на хвильку, і не видно берега ні праворуч, ні ліворуч, ні вперед, ні назад. Зупинилася посеред моря Галя під блискучим зонтиком, у морських лижах, як у незграбних калошах на ногах. З-під зонтика та калош її майже й не видно. Перелякано озирається навколо Галя. Сріблясті чайки зашуміли, закигикали, ніби пасма білого шумовиння залітали навколо. Чорні гагарки зaквірікали, страшні потворні баклани, що летіли цілими граями поснідати вранці рибою, замахали здивовано крилами. Чому сьогодні сонце упало в море? І що від цього буде їм? Чи не розжене воно риб? І баклани поринули глибоко-глибоко в море і затріпотіли там дужими крилами, щоб налякати риб і спіймати їх.