До редакції журналу щодня надходять чимало щирих і відвертих листів. Ці два листи прийшли до редакції одночасно від дівчат-ровесниць. Перша працює в канцелярії. Вона вважає свою працю буденною, нецікавою і заздрить геологам,які подорожують, сплять у наметах і бачать зоряне небо замість стелі. Інша працює геодезистом. Вона місяці проводить у полі. Дівчина заздрить своїм ровесникам з міста, які мають можливість увечері ходити в театр чи на дискотеку. Вона ненавидить свою професію, і пише про те, що ,напевно, сіла не в “свій” потяг. Справді, це не просто вибрати “свій” потяг вчасно і правильно. Багато хто помиляється, через звичайні штампи, нав’язані нам телеканалами, журналами та книжками. Насправді, життя геолога – це не тільки мальовничі краєвиди, гітара біля вогнища. Це ще і бездоріжжя, безсімейність, тяжка фізична праця. Життя лікаря-хірурга – це не тільки марлева пов’язка на обличчі, яскраве світло в операційній і щасливі очі пацієнта, а й щоденне психологічне і фізичне виснаження. Життя вчителя – це не тільки букети квітів на свята, а ще й перевірка зошитів, великі класи з учнями, до кожного з яких потрібно шукати індивідуальний підхід. Чи не здається вам, що за певним штампом професії ми вже не можемо розгледіти саму людину, яка присвятила їй все життя?
Думки можна передавати по-різному. За до тексту ,малюнків. Почуття також можна передавати по-різному .кожен вибираю на свій смак. Ще в дитинстві я знайшла свій б, який на мою думку ідеально пасує мені. Танець-не тільки спорт, але й б передачі своїх почуттів, Того що твориться в твоїй душі, без слів. Це б життя, його постійне наповнення. Чому іменно танець? Мені самій інтересно. В дитинстві я багато читала, дізнавалась багато різного, малювала і займалась іншими видами мистецтва, але саме танець мене захопив найбільше. Це було не зразу, пізніше, коли я дізналась що це не так просто, і в мене було натхнення працювати і вдосконалюватись. Коли ти танцюєш-ти не просто можеш бути собою, ти не можеш бути кимось іншим, окрім себе. Танець дає свободу, і не залишаєжодного іншого вибору, як прийняти цю свободу, він дозволяє стати кращим і розвиватись. Я мрію, щоб якнайбільше людей долучалися до мого захоплення. Нехай не на професіному рівні, нехай без навичок і теорій. людині не потрібного знати всіх правил таную, щоб подарувати собі радість руху.
Перша працює в канцелярії. Вона вважає свою працю буденною, нецікавою і заздрить геологам,які подорожують, сплять у наметах і бачать зоряне небо замість стелі.
Інша працює геодезистом. Вона місяці проводить у полі. Дівчина заздрить своїм ровесникам з міста, які мають можливість увечері ходити в театр чи на дискотеку. Вона ненавидить свою професію, і пише про те, що ,напевно, сіла не в “свій” потяг.
Справді, це не просто вибрати “свій” потяг вчасно і правильно. Багато хто помиляється, через звичайні штампи, нав’язані нам телеканалами, журналами та книжками.
Насправді, життя геолога – це не тільки мальовничі краєвиди, гітара біля вогнища. Це ще і бездоріжжя, безсімейність, тяжка фізична праця. Життя лікаря-хірурга – це не тільки марлева пов’язка на обличчі, яскраве світло в операційній і щасливі очі пацієнта, а й щоденне психологічне і фізичне виснаження. Життя вчителя – це не тільки букети квітів на свята, а ще й перевірка зошитів, великі класи з учнями, до кожного з яких потрібно шукати індивідуальний підхід.
Чи не здається вам, що за певним штампом професії ми вже не можемо розгледіти саму людину, яка присвятила їй все життя?
Чому іменно танець? Мені самій інтересно. В дитинстві я багато читала, дізнавалась багато різного, малювала і займалась іншими видами мистецтва, але саме танець мене захопив найбільше. Це було не зразу, пізніше, коли я дізналась що це не так просто, і в мене було натхнення працювати і вдосконалюватись.
Коли ти танцюєш-ти не просто можеш бути собою, ти не можеш бути кимось іншим, окрім себе. Танець дає свободу, і не залишаєжодного іншого вибору, як прийняти цю свободу, він дозволяє стати кращим і розвиватись.
Я мрію, щоб якнайбільше людей долучалися до мого захоплення. Нехай не на професіному рівні, нехай без навичок і теорій. людині не потрібного знати всіх правил таную, щоб подарувати собі радість руху.