підмет ужито в реченні А) "Наталка Полтавка" була цілковито новим оригінальним явищем в українській літературі Б) Іван Котляревський перший проорав глибоку борозну на цілині новой української національної культури
У кожної людини є найдорожчі місця в житті. Для мене — це вулиця, на якій я виросла. Зараз живу далеко звідти, але завжди пам’ятаю про неї і повертаюся туди.
Це маленька затишна зелена вулиця носить назву «Соборна». Духмяні грона білих акацій, п’янкий аромат жовтих лип, пухнастий цвіт струнких тополь, чарівні листя кленів — такою запам’яталася моя вулиця.
Наш колишній триповерховий будинок стоїть у затишному місці. У маленькому зеленому дворі багато яскравих квітів.
Запам’ятався мені на нашій вулиці і старовинний білий будинок із колись розкішним, а тепер, на жаль, занедбаним садом. Де-не-де збереглися маленькі одноповерхові будиночки в квітучих деревах і густих кущах.
Нещодавно ми з мамою ходили нашою вулицею. Початок її веде від Дніпра, від нашої улюбленої набережної з красивим пам’ятником — гордим вітрильником. У кінці вулиця знов повертає до річки через відому алею Слави.
Яка краса на Соборній восени! Дерева стоять у багряному, жовтому листі, яке потихеньку спадає додолу. Йдеш по ньому, наче по прекрасному м’якому килимі. З Дніпра доноситься свіже повітря. Відчуваєш незвичайний спокій і повне злиття з природою. Такий мій рідний куточок у Херсоні — вулиця Соборна.
Здається мені, мов у казці, Життя тут щасливо іде. І знову всім серцем бажаю Вернутись в дитинство своє.
Слова це те, чим ми користуюємся, те що ми вчимо та вдосконалюємо. Ми не можемо залишитися без слів, тому що, тоді ми не змодемо спілкуватися з однолітками, купувати продукьи на ринках, розумітися з рідними та багато, багато іншого. На сам вперед стиль спілкування людини, слова які вона викуристовує, дає змогу нам зрозуміти що за людина стоїть перед нами. Наприклад у впевнених людей, чітка інтонація, читсі та зрощумілі слова, саме це до є цій людині добиватися своїх цілей.
Та навітт якщо взяти за приклад вас або мене, навітт зараз я вживаю наші слова щоб ви змогли зрозуміти про що я намагаюсь розповісти. Як ніяк мии не зможимо без слів, вони наче нитки, з'єднюють нас із середени, дуже міцну та цупку тканину, але від цієї тканини не має жодного сенсу, якщо немає чим її з'єднати...
ВУЛИЦЯ МОГО ДИТИНСТВА
У кожної людини є найдорожчі місця в житті. Для мене — це вулиця, на якій я виросла. Зараз живу далеко звідти, але завжди пам’ятаю про неї і повертаюся туди.
Це маленька затишна зелена вулиця носить назву «Соборна». Духмяні грона білих акацій, п’янкий аромат жовтих лип, пухнастий цвіт струнких тополь, чарівні листя кленів — такою запам’яталася моя вулиця.
Наш колишній триповерховий будинок стоїть у затишному місці. У маленькому зеленому дворі багато яскравих квітів.
Запам’ятався мені на нашій вулиці і старовинний білий будинок із колись розкішним, а тепер, на жаль, занедбаним садом. Де-не-де збереглися маленькі одноповерхові будиночки в квітучих деревах і густих кущах.
Нещодавно ми з мамою ходили нашою вулицею. Початок її веде від Дніпра, від нашої улюбленої набережної з красивим пам’ятником — гордим вітрильником. У кінці вулиця знов повертає до річки через відому алею Слави.
Яка краса на Соборній восени! Дерева стоять у багряному, жовтому листі, яке потихеньку спадає додолу. Йдеш по ньому, наче по прекрасному м’якому килимі. З Дніпра доноситься свіже повітря. Відчуваєш незвичайний спокій і повне злиття з природою. Такий мій рідний куточок у Херсоні — вулиця Соборна.
Здається мені, мов у казці, Життя тут щасливо іде. І знову всім серцем бажаю Вернутись в дитинство своє.
Слова це те, чим ми користуюємся, те що ми вчимо та вдосконалюємо. Ми не можемо залишитися без слів, тому що, тоді ми не змодемо спілкуватися з однолітками, купувати продукьи на ринках, розумітися з рідними та багато, багато іншого. На сам вперед стиль спілкування людини, слова які вона викуристовує, дає змогу нам зрозуміти що за людина стоїть перед нами. Наприклад у впевнених людей, чітка інтонація, читсі та зрощумілі слова, саме це до є цій людині добиватися своїх цілей.
Та навітт якщо взяти за приклад вас або мене, навітт зараз я вживаю наші слова щоб ви змогли зрозуміти про що я намагаюсь розповісти. Як ніяк мии не зможимо без слів, вони наче нитки, з'єднюють нас із середени, дуже міцну та цупку тканину, але від цієї тканини не має жодного сенсу, якщо немає чим її з'єднати...