Підрядна з’ясувальна частина є в реченні:

1. Крізь сльози бачив я, як в журбі моїй тонули море, небо і земля.

2. Тоді я веселий, тоді я багатий, як буде серденько на волі гуляти.

3. Життя має стільки повноти і сили, що неможливо дозволити собі байдужість і слабкість.

4. Благословенна та ясна година, коли буквар бере до рук дитина.

П
О
М
О
Г
И
Т
Е

П
О
Ж
А
Л
У
Й
С
Т
А

Українська мова – моя рідна мова.

Вона красиво звучить, співуча, її ще називають солов’їною, барвінковою, калиновою. Це мова маминих прекрасних колискових пісень. Кожну нашу думку ми можемо передати відповідними словами. Мова ділиться з нами багатою духовною, історичною та культурною спадщиною. Ми через мову виражаємо свої переживання, пізнаємо світ, вивчаємо своє минуле. Вона передається через покоління, тому є безсмертною. Також об’єднує усіх українців, робить громадянином кожного з нас та усіх разом - народом.

«Хліб - всьому голова» ця мудре прислів'я відома, мабуть, усім ще з дитинства. Багато мудрості і поваги закладено в ній, яка століттями передавалася з покоління в покоління. Берегти і свято ставитися до хліба вчать нас з малих років наші улюблені мами. Зі свіжим хлібом і насипаної наверх нього сіллю зустрічали наші предки всіх дорогих гостей, які прийшли з чистими помислами або з хорошими новинами. Короваєм благословляли батьки молодих на хорошу і щасливе життєву дорогу. Коли народжувалася дитина в сім'ї, йшли в гості обов'язково з хлібом. Наші далекі предки глибоко шанували і підносили хліб, тому що вони знали ціну важкої праці людей, які вирощували його на полях. Адже раніше не було сучасних новітніх технологій, а все робилося вручну і було потрібно вкласти багато сил і вміння. Вони присвячували йому багато хвалебні пісні, складав різні прислів'я. Раніше вважалося, якщо в будинку був хліб, то сім'я жила щасливо і благополучно.