Відповідь: Метафора—Ходить осінь по траві. Уособлення—Сніг укутав землю,як матір дитину. Метонімія—Київ прокидається. Синекдуха—Ноги моєї тут не буде. Літота—Сили як у комара. Оксиморон—Тиша висвистує над степом. Антитеза—Навчання — світло, а невчення — тьма. Анафора—Місто пише, місто бідне. Епіфора—За роком рік, за століттям століття. Градація—Настане день — сумний, кажуть! – Відцірюють, відплачуть, відгорять… Художній паралелізм—Єсть же люди, що і моїй Завидують долі, Чи щаслива та билинка, Що росте на полі?(Маруся Чурай «Віють вітри,Віють буйні). Інверсія— Так ніхто не кохав. Через тисячі літ // Лиш приходить подібне кохання” (В. Сосюра). Тавтологія—Ну, це ж масло масляне! Алітерація—Мов водопаду pев, мов битви гук кpивавий, так наші молоти гpиміли pаз у pаз.(I. Франко). Асонанс—"Була гроза, і грім гримів, Він так любив гриміти, Що аж тремтів, що аж горів На трави і на квіти." (Микола Вінграновський). Іронія—Кому потрібна така краса. Алегорія—«Сваволя можновладців над беззахисною людиною» — «Вовк та Ягня» (однойменна байка Л. Глібова).
Так, цілком поділяю цю філософську думку Ніцше. Тільки поступова зміна світогляду та думок на більш позитивні здатна привести людину до стану, коли її цілком можна назвати щасливою. Не важливо, що зараз оточує тебе, який твій дім, в якомі місці ти живеш, хто поряд з тобою. Своїми думками ти здатен або страждати від цього, або намагатись найти в цьому позитив чи просто змінити це, якщо це в твоїх силах.
Марно очікувати щастя, якщо в думках ти постійно бачиш події які навколо тебе, в песимістичних фарбах. Звичайний дощ може бути або приводом для смутку, або ж чудовою нагодою почитати в затишному кріслі улюблену книгу, попиваючи тепле какао і з гарним настроєм.
Метафора—Ходить осінь по траві.
Уособлення—Сніг укутав землю,як матір дитину.
Метонімія—Київ прокидається.
Синекдуха—Ноги моєї тут не буде.
Літота—Сили як у комара.
Оксиморон—Тиша висвистує над степом. Антитеза—Навчання — світло, а невчення — тьма.
Анафора—Місто пише, місто бідне.
Епіфора—За роком рік, за століттям століття.
Градація—Настане день — сумний, кажуть! –
Відцірюють, відплачуть, відгорять…
Художній паралелізм—Єсть же люди, що і моїй
Завидують долі,
Чи щаслива та билинка,
Що росте на полі?(Маруся Чурай «Віють вітри,Віють буйні).
Інверсія— Так ніхто не кохав. Через тисячі літ // Лиш приходить подібне кохання” (В. Сосюра).
Тавтологія—Ну, це ж масло масляне!
Алітерація—Мов водопаду pев, мов битви гук кpивавий, так наші молоти гpиміли pаз у pаз.(I. Франко).
Асонанс—"Була гроза, і грім гримів,
Він так любив гриміти,
Що аж тремтів, що аж горів
На трави і на квіти." (Микола Вінграновський).
Іронія—Кому потрібна така краса.
Алегорія—«Сваволя можновладців над беззахисною людиною» — «Вовк та Ягня» (однойменна байка Л. Глібова).
Відповідь:
Так, цілком поділяю цю філософську думку Ніцше. Тільки поступова зміна світогляду та думок на більш позитивні здатна привести людину до стану, коли її цілком можна назвати щасливою. Не важливо, що зараз оточує тебе, який твій дім, в якомі місці ти живеш, хто поряд з тобою. Своїми думками ти здатен або страждати від цього, або намагатись найти в цьому позитив чи просто змінити це, якщо це в твоїх силах.
Марно очікувати щастя, якщо в думках ти постійно бачиш події які навколо тебе, в песимістичних фарбах. Звичайний дощ може бути або приводом для смутку, або ж чудовою нагодою почитати в затишному кріслі улюблену книгу, попиваючи тепле какао і з гарним настроєм.
Пояснення: