(Пісня без слів )який це відмінок

настала  суббота - мій  улюблений  день.

вранці  я  встала  одягла  сарафан  і  побігла  умиватись,  потім  я  поснідала  "колечками"  з  молоком.  після  сніданку  я  взяла  печиво  "квітень"  і  побігла  дивитися  серіал  " люкс  життя".  потім  гралася  зі  своєю  улюбленою  лялькою  кетті  у  "барбі".  після  цього  зробила  декілька  малюнків  і  побігла  обідати  борщем  і  салатом.  після  обіду  сиділа  за  комп"ютером.  через  двадцять  хвилин  вимкнула  його  і  побігла  вечеряти.  потім  ще  пограла,  вмилася  и  лягла  спати.

Я живу у великому місті, але в невеликому будинку (лише два поверхи), із садом у дворі. Правда, в нашому саду лише одна яблуня, два вишневих дерева, на трьох недавно з'явилися сливи й ще тільки набирає сил юний горіх. Зате просто перед вікнами піднімаються два величезні каштани. Батьки кажуть, що їм понад 90 років. Колись, до війни, їх було три. Але в один, середній з ряду, потрапив осколок снаряда, однак він утримався, не впав, хоча надломився. Його мої дід і бабуся довго називали інвалідом Вітчизняної війни. Він навіть цвісти ще намагався, але все-таки став засихати. І дуб довелося спиляти. А два продовжують жити й навесні своїми чудовими квітучими білими свічками прикрашають наш двір і навіть вулицю — таких більше ні в кого на вулиці немає. Коли я за кого-небудь перший раз у гості й пояснюю, як мене знайти, я обов'язково кажу: «У дворі ви побачите два величезних каштани». Це орієнтир більш точний, ніж навіть номер будинку.

Плоди цих дерев — їжачки, усередині яких ховаються блискучі коричневі кульки. І ці кульки дуже корисні як ліки. Сусіди збирають їх і готують собі цілющі настоянки від болів у суглобах. А діти з задоволенням використовують для різних виробів.