Перебудувати речення, щоб член речення став відокремленим, яка смислова відмінність між невідокремленими і відокремленими членами речення.
а) означенням.
Рівний, залитий сонцем степ одразу принишк.
Тихий солодкий дощик сіється щедро на вулиці.
Нагріта за день земля дихала теплом.
б) обставиною (одне з дієслів замінити дієприслівником).
Слухаємо розповіді про давні традиції українського народу і проймаємося гордістю за наше славне минуле.
Ми читаємо книги, дізнаємося про історію рідного краю.
Сонце обливало землю рожевим світлом і ніжно цілувало крони дерев.
Відповідь:
Встане славна мати Україна
Щаслива і вільна,
Від Кубані аж до Сяну-річки
Одна нероздільна.
Т. Шевченко
Тараса Григоровича Шевченка ми звемо народним поетом не тому, що він деякі свої твори писав у народному ключі, а тому, що всі думки його, вся його любов були присвячені народові, боротьбі за його визволення й щастя. Т. Шевченко був полум'яним патріотом своєї України. "Свою Україну любіть" — ось та заповідь, що була для нього основною в житті, ось закон його існування, ось те, чого він вимагає від нащадків.
Тарас Григорович не міг спокійно дивитися на тяжке існування простого селянського люду. Для себе він вибрав шлях постійної боротьби за ідеали свободи та рівності, проти царату. Т. Шевченко закликав боротися проти панів-шляхтичів, проти національних поневолювачів, оспівав славу тих, хто не корився силі гнобителів. За це він терпів багато страждань, але назавжди лишився вірним своїй рідній Україні.
Своїми віршами Т. Шевченко прагнув розбудити національну свідомість українців, розмірковував над тим, яка доля чекає його Україну:
Та не однаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять...
Але, незважаючи на тяжку долю, на все те страшне, що довелося поетові побачити і пережити, Тараса Григоровича ніколи не залишала надія на краще.
Як ніхто інший, чекав Т. Шевченко суду над гнобителями, що "людей у ярма запрягли", благав їх опам'ятатися, полюбити "щирим серцем велику руїну", бо
Дивіться також
Реферати про життя та творчість Тараса Шевченка
Якими постають українці у творчості Т. Шевченка? (та інші запитання)
Біографія Тараса Шевченка
Розкуються незабаром
Заковані люди.
І потече сторіками
Кров у синє море.
Повинна була прийти на Україну "воля святая", якої так жадав Великий Кобзар. Він був упевнений, що колись Україна отримає незалежність, і тоді
Оживуть степи, озера
І не верствовії,
А вольнії, широкії
Скрізь шляхи святії
Простеляться...
Саме такою уявлялася Україна поетові в майбутньому. І навіть у важкі хвилини він вірив, що
...на оновленій землі
Врага не буде супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люде на Землі.
Як ми бачимо, мрії Тараса Григоровича здійснилися (хоч і через півтораста років) — Україна отримала-таки незалежність.
І витоки цієї незалежності, цього бажання визволитися з-під будь-якого ярма, ми знаходимо в творчості Кобзаря. На прикладах історичного минулого, найяскравіших подій визвольної боротьби Т. Шевченко виховував у своїх сучасників та наступних поколінь почуття патріотизму, прагнення самовіддано служити народові. Мотив визволення Вітчизни весь час знаходиться у центрі творчості поета. Пекучими роздумами над долею України, тяжкою скорботою з приводу страждань народу, жагучим прагненням до йому пройнята вся літературно-громадська діяльність поета.
Шевченко підніс любов до рідної мови, турботу про її розвиток на висоту патріотичного подвигу.
...Возвеличу
Малих отих рабів німих!
Я на сторожі коло їх
Поставлю слово, —
писав поет. Він невтомно боровся за високу культуру художнього слова, став першим творцем української літературної мови. Слово Шевченка "огненно заговорило", "пламенем взялось", "людям серце розтопило"... З презирством говорив поет про "перевертнів", про тих, хто цурається рідного слова. Важливим стимулом діяльності Шевченка була мрія: "Щоб наше слово не вмирало".
Україна у творчості Шевченка — це передусім волелюбний народ, героїчна визвольна боротьба, душевна краса поборників волі. Поет перший в українській літературі на весь голос сказав про велич, красу народної любові до Вітчизни, як символу волелюбності. Цей образ для нього святий
Пояснення:
Вот
Объяснение:
1. Осінь - підмет, одягає - присудок. Багрянцеві - прикметник (означення), плащі - додаток. 2. Книжки, храми,люди - підмет, гинуть - присудок, знакаючи - дієприслівник, в хуртечі - обставина (прислівник), навік - означення (прикметник). 3. Підмет - доля, присудок - зіходить. Прикметник - тихо (означення), на орбіту - обставина місця, високоточних - означення (прикметник). 4. підмет - краї, присудок - хороші (означення). При світлі - обставина. 5. Ми, вугіль,хліб,руки - підмет, змогли б вмерти,натруджені (означення) - присудок, двічі - числівник, чорний,чорні - прикметник (означення)