Закохалась пісня у ранкові роси. Закохалась щиро й назавжди. Музикою огорнула слово, Що згубилось поміж косами трави. І те слово зазвучало ніжно, Джерельцем пробивши із землі. Потекло річками по Вкраїні, Підхопили тії співи соловї. Розбудили сонячне проміння. Зачепили струни у душі Кожної щасливої людини, Народивши дивовижнії пісні, Що звучать у нашій Україні, Теплотою сповнюють серця. Заспівала і в моїй хатині, Та, що народилась з джерела. Заіскрилась барвами веселки Засміялась закружляла, як весна. Сонце принесла, нові світанки. Не підробні, не гучні слова, Що мереживом лягають на папері, Відкриваючи мені нові світи. Наче вогники в нічному небі Моїх прадідів пісні.
Ти лежиш у своєму ліжку, і вставати зовсім нехочется. Повертаєшся на інший бік і далі продовжуєш спати. В цей час жвавий маленький золотий промінчик вже поспішає розбудити тебе. Тихенько і обережно він повзе по твоїй подушці. І ось, нарешті, він досягає твого носа, і ти відчуваєш його тепло. Ось промінчик дістався до твоїх очей. Ти не можеш більше спати, адже промінчик вже розбудив тебе і йому вже не терпиться пограти з тобою. Обережно сідаєш на ліжко і протираєш заспані оченята. Повільними і невпевненими кроками ти підходиш до вікна, відкриваєш фіранки і ... І ось вся кімната осяяна теплим, радісним, сонячним світлом ранку. І ось вся кімната осяяна теплим, радісним, сонячним світлом настав дня. Одягнувшись, вмиваючись, ти виходиш на балкон. На вулиці тепло і сонечко вже тут як тут. Воно чекає на тебе! Немов горобчик стоїш і радієш теплому літньому сонечку. Закривши очі, підставляєш обличчя золотистим проміннячкам, які бережно грають на твоєму обличчі. Вдихаєш чисте і свіже повітря соснового бору. В повітрі є всі аромати квітів і серед них витає легкий аромат ялин, сосен і беріз. На такому повітрі легко дихається. Відкривши очі, озираєшся навколо. Світло ... Ти трохи щурішься від яскравого сонячного світла. Але поступово твої очі звикають. Пустотливий, але ніжний вітерець тихенько похитує смарагдові листочки на березах, і ти помічаєш, як під променями переливаються різними кольорами веселки крапельки роси на пухнастою травичці. Несподівано вилетів різкий вітер, пролетів по верхівках дерев і полетів далі за горизонт. І ніби дощик з листочків покотилися маленькі слізки на ще не прогріту сонцем землю після не зовсім теплою ночі. Це- роса. Продзвонивши, як маленький тоненький дзвіночок впала в траву і затихла. Знову тиша. В недалекому лісі чутні переливи дзвінких птахів. Серед них ясно можна розрізнити пісні сойки, зяблика, синички. Затамувавши подих, як би намагаючись не злякати птахів, слухаєш їх дзвінкий спів. Ось неподалік села на дорогу якась пташка. Вона почала скрекотати і стрибати. Придивившись, уважніше, ти розумієш, сто це трясогузка. Вона повернула голівку, як би намагаючись подивитися на тебе, Змахнула крильцями і полетіла в блакитну височінь. Ти продовжуєш милуватися видом. І твій погляд спрямовується на високу пишну ялинку. Ти вдивляєшся, але не можеш нічого зрозуміти. Серед густих розлогих гілок знаходиться маленьке гніздечко, але чиє воно ?! До гнізда прилетів дрізд. І тут ти помічаєш три маленькі голівки. Це мама-дрізд годує своїх пташенят. Подивившись в іншу сторону, помічаєш маленького їжачка. Ти гаєш за тим, як він спритно біжить по свіжоскошеної травичці. Наткнувшись на камінь, їжачок фиркає і згортається в клубок. Але через кілька хвилин зрозумівши, що небезпеки немає, він розвертається і продовжує свій шлях. Потім він зникає в нескошеної траві біля канавки, і ти чуєш лише його фиркання. Ти мимоволі посміхаєшся. Ось на камені влаштувалася сімейка ящерок. Після ночі вони теж вибралися погрітися під теплим сонечком. Все наповнене теплом, світлом і радісним настроєм. З квітки на квітку перепурхують красиві метелики. Здається, ніщо не може зіпсувати тишу, спокій і цю незабутню красу, але раптом на вулицю вибігають дітлахи. Тиша і спокій порушуються. Ти з жалем і радістю зітхаєш і повертаєшся в кімнату. Адже ти знаєш, що завтра ти вийдеш і знову відкриєш нові цей свіже повітря. І знову тебе обласкає це тепле літнє сонечко!
