Сполучник — це службова частина мови, яка служить для зв'язку однорідних членів речення та частин складного речення. Сполучники не мають власного лексичного значення і не виконують у реченні граматичну роль.
До сполучників належать і, та, й, але, а тощо.
За походженням сполучники поділяються на первісні(і,а,чи,та) і похідні(щоб, якби, проте, буцімто).
Залежно від синтаксичної функції сполучники поділяються на сурядні (і (й), та, та й, а, але, або, чи, прикладкове як) та підрядні (коли, що, як би, наскільки, хоч, мов, наче, часове й порівняльне як).
Був зимовий вечір. На сонних деревах, вузьких тротуарах мерехтів сніг. Безлюдною вулицею крокував хлопчик. Він притискував до грудей великий букет квітів. Під великими ліхтарями квіти виблискували яскравими барвами. З обважнілих гілок зривалися грудки снігу й іскристо спалахували вогники. Хлопчик звернув за ріг і опинився на залізничній станції. Невдовзі почувся гудок паровоза, і на платформі з'явився черговий станції. До платформи підійшов потяг. Із залу очікування висипали люди з валізами. Хлопчик радісно дивився на вікна вагонів. Він зустрічав маму
Сполучник — це службова частина мови, яка служить для зв'язку однорідних членів речення та частин складного речення. Сполучники не мають власного лексичного значення і не виконують у реченні граматичну роль.
До сполучників належать і, та, й, але, а тощо.
За походженням сполучники поділяються на первісні(і,а,чи,та) і похідні(щоб, якби, проте, буцімто).
Залежно від синтаксичної функції сполучники поділяються на сурядні (і (й), та, та й, а, але, або, чи, прикладкове як) та підрядні (коли, що, як би, наскільки, хоч, мов, наче, часове й порівняльне як).