Перед ним сиділа дівчина. Але не Наталка, не сестра. Зовсім не вона. Чужа якась
дівчина. Але ж така хороша та бистроока, із стрічкою над чолом, і юна, смаглява від
сонця.
В голові Григорієві паморочилося від явної галюцинації. Він покотив її по
подушці вправо – глянув, вліво – глянув. Роздивився по хаті. У кутку рясніли образи,
королівськими рушниками прибрані, кропило з васильків за Миколою Чудотворцем.
Чорні cтрастяні хрести напалені на стелі… Він лежить на великому дерев’яному
ліжкові, роздягнений, накритий вовняною ковдрою чи киреєю. Пахне васильками…
У вікно знадвору зазирає сонце. Мати в очіпку і в рясній стародавній спідниці,
посміхаючись, несе тарілки в двері… За нею йде бистроока дівчина виступає, мов
горлиця… Біля вікна, тримаючи козацьке сідло й умивальник, звівся й стоїть
густобровий, кремезний парубок…
Григорій заплющує очі. Дівчина щось говорить… Що це? Той голос, той шалений,
передсмертний крик мисливця, припертого ведмедем, - останнє враження, що він виніс
із життя. Але ж то був чоловік, у штанях, у шкірянім, мисливськім одязі…Так, то був
чоловік, юнак…
Григорій розплющує очі – перед ним стоїть дівчина … Стало легко, і радісно, і
дивно. Біля нього стояли рідні, близькі люди. На далекім, далекім краєчку землі, після
всього жаху - близькі й рідні люди! Стурбовані за ньо-
го, упадають біля нього, як мати, як батько, як сестра і брат. І Київ ще тут є десь один.
Григорій потер чоло і засміявся. А всередині йому гейби хлоп’я танцювало і било в
долоні: «Жив! Жив! Житимеш!» І хотілося сказати щось хороше – хороше.
- Мамо…- і затнувся, дивлячись на матір: - Дозвольте вас так називати, бо ви ж
така… як і моя мати.
3) Творче з елементами аналізу
- Визначте тему й основну думку висловлюваного.
- Даний текст не має назви. Пригадайте, що враховується, коли дається назва тексту?
Дайте назву текстові. Що відображає ваша назва: тему чи ідею твору?
- Довести належність тексту до художнього стилю.
Знайти в тексті епітети, метафори, порівняння. Яку роль вони відіграють у художньому
висловлюванні?
Зараз чомусь всі жаліються на те, що діти не хочуть ходити до школи. Чомусь батьки дітей заставляють вчитися, учителі примушують виконувати домашні завдання. Проте ніхто не задумується, чому дітям так не подобається сучасна школа, ніхто не прагне зробити її такою, щоб учні мали нестримне бажання ходити до школи і здобувати знання.
На мою думку, школа майбутнього має бути ,насамперед, цікавою для дітей. Діти мають вивчати ті дисципліни, які їм до вподоби. Або хоча б вони мають іти паралельно із самими необхідними. Учні самі повинні зрозуміти.
З настанням весни природа оживає. Тане сніг, повертаються перелітні птахи, земля вкривається зеленою травою. Навесні зацвітають усілякі квіти - спочатку проліски, потім кульбаби та конвалії, тюльпани, нарциси, а в травні розпускаються пишні півонії та розкішні троянди. Більш того, цвітуть у садах дерева й кущі, що влітку й восени радуватимуть нас стиглими та смачними плодами.
Навесні квіти повсюди - на доглянутих клумбах, галявинах у лісі, вони ростуть навіть з тріщин в асфальті. Ось ціла полянка кульбабок - маленькі яскраво-жовті пухнасті квітки розкриваються назустріч весняному сонця. А ось у кого-то в саду ціла плантація різнокольорових тюльпанів - червоних, рожевих, жовтих ,білих, різного розміру та форми, гладенькі та бархатисті, в смужку, із рваними краями... Кожна квітка пахне по-особливому, і повітря навколо наповнюється їхніми солодкими ароматами, які підхоплює вітер і розносить навкруги.
Мені особливо до душі густі лози троянд, які обплітають арки та паркани. Їх кущі густо усипані пишними запашними квітками. Троянди бувають різні - насичено-жовті, незвичайні рожеві, білосніжні. А до Дня Перемоги всюди зацвітає бузок. Його високі кущі зверху і з боків усіяні суцвіттями, що складаються з безлічі дрібних квіточок. Запах у бузку дуже яскравий і насичений.
Весняні квіти красиві та різноманітні. Вони справжня окраса природи, її святкове вбрання.