У Травневому лісі хвилі квітів хлюпають під ноги. А повітря, настояне на ароматах смоліні і мокрого листя, приємно дурманить голову. Теплінь... Найдрібніша істота і то поспішає розплескати по всьому лісі свою весняну радість.
Раптом-вона! Два блискучі листя біля самої землі. На високому стеблі-кошлаті біло-кремове суцвіття...
Любка!..
І вже перед очима стелиться безкрайній степ, а в ньому - жменька запорізьких козаків.
Кілька днів запорожців переслідували кримські татари. А коли переслідувачі втомилися, татарський бий махнув рукою: нехай біжать - все одно в степу пропадуть без їжі.
А козаки зовсім і не збиралися так марно пропадати. Тому що у кожного на шиї висів амулет, який оберігав від голодної смерті: нанизані на нитку тверді, потемнілі від часу бульбочки. Почали запорожці ці бульбочки жувати-втамували голод, погасили спрагу, повільно почали повертати сили... Ніхто не загинув. А по дорозі на Січ ще й дві татарські загони розбили... Любку дволисту і зараз оч
У Травневому лісі хвилі квітів хлюпають під ноги. А повітря, настояне на ароматах смоліні і мокрого листя, приємно дурманить голову. Теплінь... Найдрібніша істота і то поспішає розплескати по всьому лісі свою весняну радість.
Раптом-вона! Два блискучі листя біля самої землі. На високому стеблі-кошлаті біло-кремове суцвіття...
Любка!..
І вже перед очима стелиться безкрайній степ, а в ньому - жменька запорізьких козаків.
Кілька днів запорожців переслідували кримські татари. А коли переслідувачі втомилися, татарський бий махнув рукою: нехай біжать - все одно в степу пропадуть без їжі.
А козаки зовсім і не збиралися так марно пропадати. Тому що у кожного на шиї висів амулет, який оберігав від голодної смерті: нанизані на нитку тверді, потемнілі від часу бульбочки. Почали запорожці ці бульбочки жувати-втамували голод, погасили спрагу, повільно почали повертати сили... Ніхто не загинув. А по дорозі на Січ ще й дві татарські загони розбили... Любку дволисту і зараз оч
Объяснение: