Грімр, вікінг, став дуже старим. Колись він був кращим, і про нього знали навіть в далеких країнах.
Грімр був знатним чоловіком. Одного разу він справляв дружнє свято.
Прийшли до нього різні друзі. Прийшло багато хоробрих людей і бенкетували в домі вікінга.
Грімр налив у ківш меду і подав його, щоб усі пили і кожен висловився. Усі говорили різне.
Грімр узяв ківш останній і хотів говорити, але замислився і довго дивився вниз. Потім вікінг сказав:
– Мені хочеться мати друга, хоча б одного вірного друга!
– Грімр, – так говорив Олав, – хіба я не був тобі другом? Коли ти поспішав врятувати життя твоє у вигнанні, хто перший тобі протягнув руку і просив короля повернути тебе?
З другого боку старався заглянути в очі Грімра вікінг Гарольд і говорив:
– Грімр! Коли вороги спалили садибу твою і винесли казну твою, у кого в той час жив ти? Хто з тобою будував новий дім для тебе?
Ейрік, за прізвиськом Червоний, сказав:
– Грімр! У битві біля Півнощної Гори хто тримав щит над тобою? Хто замість тебе прийняв удар?
– Грімр, гірко чути, як забув ти про друзів, вірних тобі навіть за часів твого горя і нещасть.
Грімр тоді встав і сказав:
– Пам’ятаю я усе, що ви зробили для мене. Ви – товариші мої, ви – друзі в нещастях моїх, і за це я дякую вам. Але скажу правду: у щасті не було у мене друзів.
Був я щасливим, коли король покликав мене на полювання. Я убив дванадцять ведмедів і врятував короля, коли лось хотів буцати його. Усі мені говорили приємне, але не було приємно на серці друзів.
Інгерду, дочку Мінга, усі називали найкращою дівою. Я дружиною привів її у дім мій. Мене величали, і мені було добре, але слова друзів йшли не від серця.
Не вірю, що є в щасті друзі.
У Гулі на віче Один послав мені корисне слово. Я мовив це слово народу, і мене вважали але і тут мовчали серця моїх друзів.
При щасті ніколи не буває друзів.
Усі знайшли слова вікінга Грімра дивними, і багато хто йому не повірив.
Грімр, вікінг, став дуже старим. Колись він був кращим, і про нього знали навіть в далеких країнах.
Грімр був знатним чоловіком. Одного разу він справляв дружнє свято.
Прийшли до нього різні друзі. Прийшло багато хоробрих людей і бенкетували в домі вікінга.
Грімр налив у ківш меду і подав його, щоб усі пили і кожен висловився. Усі говорили різне.
Грімр узяв ківш останній і хотів говорити, але замислився і довго дивився вниз. Потім вікінг сказав:
– Мені хочеться мати друга, хоча б одного вірного друга!
– Грімр, – так говорив Олав, – хіба я не був тобі другом? Коли ти поспішав врятувати життя твоє у вигнанні, хто перший тобі протягнув руку і просив короля повернути тебе?
З другого боку старався заглянути в очі Грімра вікінг Гарольд і говорив:
– Грімр! Коли вороги спалили садибу твою і винесли казну твою, у кого в той час жив ти? Хто з тобою будував новий дім для тебе?
Ейрік, за прізвиськом Червоний, сказав:
– Грімр! У битві біля Півнощної Гори хто тримав щит над тобою? Хто замість тебе прийняв удар?
– Грімр, гірко чути, як забув ти про друзів, вірних тобі навіть за часів твого горя і нещасть.
Грімр тоді встав і сказав:
– Пам’ятаю я усе, що ви зробили для мене. Ви – товариші мої, ви – друзі в нещастях моїх, і за це я дякую вам. Але скажу правду: у щасті не було у мене друзів.
Був я щасливим, коли король покликав мене на полювання. Я убив дванадцять ведмедів і врятував короля, коли лось хотів буцати його. Усі мені говорили приємне, але не було приємно на серці друзів.
Інгерду, дочку Мінга, усі називали найкращою дівою. Я дружиною привів її у дім мій. Мене величали, і мені було добре, але слова друзів йшли не від серця.
Не вірю, що є в щасті друзі.
У Гулі на віче Один послав мені корисне слово. Я мовив це слово народу, і мене вважали але і тут мовчали серця моїх друзів.
При щасті ніколи не буває друзів.
Усі знайшли слова вікінга Грімра дивними, і багато хто йому не повірив.