Головна умова і правило хороших відносин між людьми звучить так: поводься з іншими так, як хочеш, щоб чинили з тобою (робіть другому тільки те, що хотіли б отримувати самі). Кожній людині подобається, коли інші його люблять, прощають, допомагають і ставляться добре і по-доброму. Точно так само і ви повинні ставитися до інших людей. Але сам людина часто забуває любить, допомагати, прощати інших і надходить погано з іншими людьми. Перш ніж ви захочете щось зробити інакше, ви повинні подумати, сподобалося чи ні це вам самим. Все, що вам самим сподобалося б, ви можете робити другим, але ви ні в якому разі не повинні другому робити те, що вам було б неприємно отримати. Завжди користуючись цим правилом, ви не станете гірше і менше будете робити помилок, а ваша душа і її енергія не буде загрязнятся і залишиться чистою. Вам подобається отримувати від мами цукерки і гостинці? Мама добре робить, коли не з'їдає всі цукерки сама, а приносить вам? А самі ви так само робите, ви завжди її пригощаєте, якщо вам в гостях або школі хтось дав цукерку? Якщо ви любите отримувати тільки хороше, то значить, і віддавати повинні тільки хороше.
Расний вірш Дмитра Павличка «Два кольори». Які переплелись, як мамине шиття, «червоними і чорними нитками». Мати теж в дорогу «сорочку вишивала», і син повертається з доріг: Та я нічого не несу додому, Лиш горточок старого полотна.. Жінку-матір оспівано як невсипущу трудівницю, незрадливого друга і порадницю, адже на її плечі лягають всі турботи тяжкі, випробування життя. Кожна мати хоче, щоб життя дітей було щасливим, і вона «від лютої зими затулили нас крильми», як пташка оберігає своїх пташенят. Поезії Бориса Олійника - це теж надзвичайно сердечна молитва перед Матір»ю на її святий пречистий образ. Читаємо їх і наші душі добрішають, серце стискає радість, вдячність і повага, сяйво любові і пом»яті бринить щирою сльозою на віях. У вірші «Сива ластівка» Борис Олійник задушевно звертається до матері: Там, де ти колись ішла, Тиха стежка зацвіла Цикл поезії «Сива сонце моє», який складається з дев»яти віршів, присвятив поет рідній матері, точніше пам»яті про неї в серці сина. Вічна тема материнського відходу, коли наморена мати «зітхнула полегко - і тихо пішла за межу» трепетно звучить у « Пісня про матір». Тепло переданий, діалог зі сполоханими дітьми й онуками. Ніжністю й любов»ю сповнені останні слова матусі, котра не залишає по собї спадків, проте розкриває перед нащадками велику свою душу, своє розуміння справжніх цінностей людського життя: -А я вам лишаю Всі райдуги зі журавлями І срібло на травах, І золото на колосках Так, життя людське має вічний поріг, і про цей скорботний перехід гарно й урочисто, з любов»ю і сльозою сказав Борис Олійник.
Мати теж в дорогу «сорочку вишивала», і син повертається з доріг:
Та я нічого не несу додому,
Лиш горточок старого полотна..
Жінку-матір оспівано як невсипущу трудівницю, незрадливого друга і порадницю, адже на її плечі лягають всі турботи тяжкі, випробування життя.
Кожна мати хоче, щоб життя дітей було щасливим, і вона «від лютої зими затулили нас крильми», як пташка оберігає своїх пташенят.
Поезії Бориса Олійника - це теж надзвичайно сердечна молитва перед Матір»ю на її святий пречистий образ. Читаємо їх і наші душі добрішають, серце стискає радість, вдячність і повага, сяйво любові і пом»яті бринить щирою сльозою на віях.
У вірші «Сива ластівка» Борис Олійник задушевно звертається до матері:
Там, де ти колись ішла,
Тиха стежка зацвіла
Цикл поезії «Сива сонце моє», який складається з дев»яти віршів, присвятив поет рідній матері, точніше пам»яті про неї в серці сина. Вічна тема материнського відходу, коли наморена мати «зітхнула полегко - і тихо пішла за межу» трепетно звучить у « Пісня про матір». Тепло переданий, діалог зі сполоханими дітьми й онуками. Ніжністю й любов»ю сповнені останні слова матусі, котра не залишає по собї спадків, проте розкриває перед нащадками велику свою душу, своє розуміння справжніх цінностей людського життя:
-А я вам лишаю
Всі райдуги зі журавлями
І срібло на травах,
І золото на колосках
Так, життя людське має вічний поріг, і про цей скорботний перехід гарно й урочисто, з любов»ю і сльозою сказав Борис Олійник.