я, як і усі люди, хочу проводити свій час корисно і витрачати його на потрібні та бажанні мною речі.
раніше я не зважав(-ла) на те, скільки часу я витрачу на домашнє завдання, на соціальні мережі, на спілкування з подругою по телефону. проблема полягала у тому, що я зовсім не встигав(-ла) зайнятись спортом, малюванням, самостійному вивченню комп'ютера. мені дуже хотілося читати більше книжок, але завжди бракувало часу. тоді я переглянув(-ла) свій розклад і зрозумів(-ла) 1 річ. не треба розпоряджатися часом так, ніби я його можу його зупинити.
я почав(-ла) лягати раніше, а тобто перестав(-ла) прокидатися пізніше. приходячи зі школи мав(-ла) невеликий перекус і сідав(-ла) за завдання по фізиці. я доводив(-ла) справи до кінця зразу, і не обіцяв(-ла) собі завершити роботу після обіду, після однієї серії улюбленого серіалу, тощо. оскільки я більше не прокрастиную час на ті самі книжки, малювання та спорт в мене з'явився. от і я вам раджу - не розпоряджайтесь часом так, ніби ви його можете зупинити))
На який-небудь, хтозна в який, на що-небудь, хтозна-що, ні в чиїй, нічий, ні на якій, ні до кого, хтось, ні до чийого, аби з ким, абикого, від аби кого, до декого, де з ким.
Разом пишуться частки аби-, де-, -сь, ані-, ні-, чим-, чи-, як-, що-: абихто, дехто, хтось, ніхто, аніхто. Через дефіс пишуться частки казна-, хтозна-, будь-, -небудь, -бо, -но, -то (підсилювальна), -от, -таки. Частку що, коли вона стоїть після слова, до якого відноситься, пишемо окремо: тільки що, поки що, ледве що, дарма що, хіба що. А частки аби, ані, де, чи, що, як, чим, казна, хтозна, будь, небудь, бо, но, то, от, таки пишуться окремо, якщо між ними й словами, яких вони стосуються, стоїть інше слово: абихто — аби до кого; ніщо — ні про що.
я, як і усі люди, хочу проводити свій час корисно і витрачати його на потрібні та бажанні мною речі.
раніше я не зважав(-ла) на те, скільки часу я витрачу на домашнє завдання, на соціальні мережі, на спілкування з подругою по телефону. проблема полягала у тому, що я зовсім не встигав(-ла) зайнятись спортом, малюванням, самостійному вивченню комп'ютера. мені дуже хотілося читати більше книжок, але завжди бракувало часу. тоді я переглянув(-ла) свій розклад і зрозумів(-ла) 1 річ. не треба розпоряджатися часом так, ніби я його можу його зупинити.
я почав(-ла) лягати раніше, а тобто перестав(-ла) прокидатися пізніше. приходячи зі школи мав(-ла) невеликий перекус і сідав(-ла) за завдання по фізиці. я доводив(-ла) справи до кінця зразу, і не обіцяв(-ла) собі завершити роботу після обіду, після однієї серії улюбленого серіалу, тощо. оскільки я більше не прокрастиную час на ті самі книжки, малювання та спорт в мене з'явився. от і я вам раджу - не розпоряджайтесь часом так, ніби ви його можете зупинити))
Разом пишуться частки аби-, де-, -сь, ані-, ні-, чим-, чи-, як-, що-: абихто, дехто, хтось, ніхто, аніхто.
Через дефіс пишуться частки казна-, хтозна-, будь-, -небудь, -бо, -но, -то (підсилювальна), -от, -таки.
Частку що, коли вона стоїть після слова, до якого відноситься, пишемо окремо: тільки що, поки що, ледве що, дарма що, хіба що.
А частки аби, ані, де, чи, що, як, чим, казна, хтозна, будь, небудь, бо, но, то, от, таки пишуться окремо, якщо між ними й словами, яких вони стосуються, стоїть інше слово: абихто — аби до кого; ніщо — ні про що.