Переписати, розставляючи розділові знаки. Звертання підкреслити однією лінією.
1.Ой чого ти дубе на яр похилився? 2.Молодий козаче чого зажурився?
3. Хвилюють маюють квітують поля. Добридень тобі Україно моя!
4. В мені звучиш ти мово пісенна лунаєш шумом рідного гаю!
5. Співаночки мої любі де я вас подіну?
6. На траві зоря хустину не забудь!
7. Чи ти будеш дівчинонько по мені тужити? Скоро сяду та поїду у військо служити!
8. Здоровенька була Лисичко! Поласуй з нами молодичко! 9. Ой не гнися не хилися явороньку зелененький!
10. Нехай гнеться лоза а ти дубе кріпись! Ти рости та рости не хились не кривись!
11. Та сходьтеся хлопці славні запорожці плече під плече! 12. Не рости берізко при дорозі близько!

Я багато разів придивлявся до того, як відповідально моя бабуся ставиться до роботи. Але найбільше мені подобалось гати за випіканням пиріжків. У неї якесь особливе ставлення до хліба. Мабуть, це тому, що під час голоду вона не їла вдосталь хліба. 

Отже, бабуся господарює на кухні. Тут гамір, чути булькання чогось у каструлях, цокання годинника, дзенькіт тарілок, а серед всього цього моя бабуся. її не обходить цей гармидер. Для неї головне — спекти смачні пиріжки. Очі моєї бабусі рухаються швидко, ніби наказують рукам робити саме ту роботу, яка потрібна. Обличчя бабусі осяяне усмішкою, розрум'янилось, ніби на морозі. А руки, золоті руки моєї дорогої людини, рухаються так швидко, що я не встигаю за ними стежити. 

Справжній друг має бути хазяїном свого слова, мати сучасні погляди на життя, уміти відстоювати свою точку зору. Ще я хочу, щоб людина, з якою я дружу, уміла поводитися в суспільстві і завжди залишалася самим собою. Я хочу, щоб він поважав людську особистість, а тому завжди був поблажливим, м’яким і поступливим.
Якостей, які повинен мати справжній друг, дуже багато, але передусім він має бути дійсно справжнім, а не підробним.
Справжній друг той, який прийде на до завжди. Народна мудрість свідчить: «Не май ста рублів, а май сто друзів».