Переписати, знімаючи риску, ставлячи, де потрібно, дефіс. У разі потреби звернутися до орфографічного словника. Вранці/рано на світанку я співав тобі веснянку. (М. Вороний.) По/світанковому джмелі гудуть. (1. Драч.) Світить сонце ясно /ясно, непогасно на весь край. (П. Усенко.) А надворі було хороше/прехоро ше! (1, H) Нечуй-Левицький.) Тепер усе по/іншому бринить. (А. Малиш ко.) Тільки вітряк виринає де/не/де з туману. (Леся Українка.) ка лина у гаштованій сорочці із солоu'ем зустрілась віч/на/віч. (Є. Гуцало) Співуча душа виливалася піснею по/солов'їному. (І. Нечуй-Левиць кий.) Придесенський день в долині гасне, в хвилях низько/низько йдуть чорни. (М. Стельмах.) В мене голочка слухняна, День/у/день працюе арана. (1. Кульська.) У нього все виходить виворіт/наsit воріт. Щоб жити по-дворянські, працой по-селянськи. (Нар. творч.)
Вранці-рано на світанку я співав тобі веснянку. По-світанковому джмелі гудуть. Світить сонце ясно-ясно, непогасно на весь край. А надворі було хороше-прехороше! Тепер усе по-іншому бринить. Тільки вітряк виринає де-не-де з туману. Калина у гаптованій сорочці із солов'єм зустрілась віч-на-віч. Співуча душа виливалася піснею по-солов'їному. Придесенський день в долині гасне, в хвилях низько-низько йдуть човни. В мене голочка слухняна, день у день працює зрана. У нього все виходить шиворіт-навиворіт. Щоб жити по-дворянські, працюй по-селянськи.