Перепишіть. Числа й скорочення запишіть повними словами, поставивши числівники в потрібному відмінку.
Земля разом із 8
іншими планетами рухається навколо Сонця. Відстань її до Сонця змінюється від
147,1 млн кілометрів на початку січня до 152,1 млн кілометрів на початку липня.
Період обертання Землі навколо нашого світила дорівнює 365,242 доби, а навколо
своєї осі — 23 годинам 56 хвилинам 5 секундам. Довжина земного екватора
вимірюється 40075704
метрами. Уся поверхня Землі становить 510 млн
квадратних кілометрів, причому на 361,1 млн квадратних кілометрів її, тобто на
71 відсоток, розіллявся Світовий океан.

Для нашої сім'ї не може бути нічого смачнішого в спекотний літній день, ніж освіжаюча холодна окрошка. Цей суп любимо всіма членами нашої великої родини, а особливо мною і батьком.

Ми з татом і сестрою допомагаємо лише різати овочі, яйця, м'ясо або ковбасу. Найчастіше мама, чаклуючи над каструлею з супом, намагається дотримати традиційний рецепт. Тому в якості бульйону для окрошки вона використовує квас. Саме він надає страві солодкувато-терпкий смак.

Втім, іноді мама може дещо порушити правила і приготувати окрошку, наприклад, на кефірі. В такому випадку суп буде мати незвичайний білий відтінок, і за смаком він вже більше стане схожий на щі або щавельник.

Я люблю окрошку в будь-якому її вигляді: приготовлену на квасі або кефірі, з м'ясом або вареною ковбасою. Мені дуже подобається, коли додатково в суп мама кладе дрібно нарізане куряче яйце і нашатковану свіжу зелень.

Це дуже корисне блюдо, в ньому зібрані овочі, м'ясо і молочні продукти

Объяснение:

Я довго пам'ятатиму той день, коли вперше в житті переступив поріг школи. Це був надзвичайно святковий день. Велика, блискуча від сонячного проміння класна дошка, грудочки білої крейди, тривожні й хвилюючі звуки дзвоника здавалися мені дивовижними. Я довго шукав свій клас, тому ввійшов до нього майже останнім. Сісти довелося на останній парті. Почав хвилюватися, що не почую вчителя, що не вистачить підручника. Так і сталося. Після привітання учителька почала роздавати по дві книжки на кожну парту. Всі жадібно хапали, починали невміло читати і милуватися малюнками. «Зараз дійде черга й до мене», — казав я собі. Аж ось на парту учителька поклала всього один підручник, який довелося ділити з синьооким дівчиськом. Чомусь тоді мене ця подія дуже засмутила, а сльози, як я їх не ковтав, все-таки покотилися. Як пізніше з'ясувалося, ту дівчинку, що не пройнялася моїм горем, звали Даринкою. Тоді вона мені якось іронічно й байдуже ла: «Ну, забери той Буквар, якщо хочеш, я його давно вже прочитала з бабусею». Навіть не знаю, що мене тоді більше вразило: те, що підручника не вистачило, чи те, що я ніколи ще не читав того Букваря.