Перепишіть односкладні речення, згрупувавши їх за типами у такій послідовності: означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові. Яке із речень зайве і чому? 1. Той монастир недавно збудували (Л. Костенко).
2.Ранком вивели їх з казарми на двір; розставили лавами (Панас Мирний).
3. Дивишся і не надивишся, дишеш і не надишешся тим чистим, гарячим і пахучим повітрям (Леся Українка).
4. Його сховали на горище, і ранок змив його сліди (А. Малишко) .
5. За правду, браття, єднаймось щиро (Леся Українка).
6. Але як швидко побіля вогню не бігай — все рівно обпечешся (Гр. Тютюнник).
7. Тут же, біля лікарні, розкладають вогнище, варять картоплю (В.Козаченко).
8. В артілях виспіли жнива, вантажать динь багряні кулі, і кавуни лежать поснулі (А. Малишко).
9. Забуду моря віщий шум чи юнь, даровану годами (А. Малишко).
10. У дверях спинились, обернулись до вітчима (Леся Українка). 11. Стою — мов скеля непорушний (П. Тичина).
12. Мої муки, мої люті, в хмарі заховаю (Т. Шевченко).
18. Не сумуй одна, не журись одна (А. Малишко
Препозиція
1. Але хлопці вже коло ганку і кричать:
— Іди, не бійсь! Дощ теплий.
— Та йди! От баба, мнеться... Раз — два!
2. Але так було цікаво послухати, як крига йде на річці, що він зараз же повернувся знов і сказав: — Здоров! Ти був на річці?
Постпозиція
1. — Говори, дурню! Нема де втопиться. Як бог дасть, то і в калюжі втопишся, — сказав батько.
2. — Біжи подивись, як мама пустить,— посміхнувся Федько й одвернувся від Толі.
Інтерпозиція
1. — Карпе! — промовив Лаврін. — А кого ти будеш оце сватать? Адже ж оце перед Семеном тебе батько, мабуть, оженить.
2. — Чи ти здурів, чи ти збожеволів! — крикнула Мотря на ввесь двір. — Ой лишечко мені! Що ж оце буде, як мати надійдуть з ярмарку?
3. — А це, дівко, що таке? — крикнула мати з воза. — Чи ти п'яна, чи твереза, що поперекидала серед двору глиняники?
4. — Ану, ти там! Хочеш раків половить? — кричить хто-небудь з дорослих на молодця.— Злізай на беріг!.. Шубовсне в воду, витягай його...
Объяснение:
Чим я можу аргументувати свій вибір? По-перше, актуальністю професії, її популярністю на ринку праці. По-друге, мені дуже подобається керувати автомобілем. Завдяки батькові я навчився цього ще в чотирнадцять років, але, зрозуміло, самостійно їздити за кермом до повноліття не можу.
Сьогодні робота шофера набагато простіше, ніж у минулому. Раніше завдань у водія було набагато більше. Заводити машину треба було зовні, а не всередині, як зараз. Доводилося бігати від однієї сторони машини до іншої: то злити зайвий бензин, то смикати вигнуту ручку стартера, то відкрити подачу бензину. І це тільки третя частина роботи. А на ніч доводилося знову зливати бензин, оскільки тоді не могли позбутися від підтікання палива.
Таким чином, кожна людина, так чи інакше, пов’язана з професією водія. Хтось має при собі особистого водія, хтось їм і є. У когось друзі або знайомі працюють в таксопарках або займаються приватним візництвом. І всюди важливий професійний досвід і вміння приймати вчасно правильні рішення.