Перепишіть прислів'я, складену форму майбутнього часу замінивши на складну . Тримайся ниви, то хліб будеш мати. Хто добре вчиться,той добре буде працювати
У нашому 21 столітті все рухається вперед: техніка, звичаї, культура і, навіть, навчання. Багато років тому не було можливості отримати хоча б базові вміння . З кожним роком освіта покращуюється, стає більш відкритою і зрозумілою.
Зараз дуже багато учнів навчаються не в школі, а на дистанційному навчанні, тобто власноруч, вдома. Звісно, комусь так зручніше і краще, бо не треба ходити кожного дня до школи та вставати зрання. Але, як на мене, таке навчання не є ефективним, адже через лінощі можна так і не виконати завдання і безвідповідально до цього відноситись.
З особистої точки зору, я б не змогла навчатися самостійно, бо мені дуже важко самостійно опрацювати матеріал. Мені потрібна людина, яка знається по цьому предмету і зможе мені пояснити. Цим я хочу сказати, що дитина не зможе повністю уявити зміст навчального предмету.
Ще однією вагомою частиною є однокласники і спілкування. Якщо школяр буде отримувати освіту вдома, йому буде гірше знаходити контакт, у майбутньому, з людьми, тому що, коли ми навчаємося у школі, то маємо певне коло друзів, співпрацюємо зі своїми однокласниками. І взагалі, у навчальному закладі ми проводимо роки нашого дитинства. Буде сумно їх провести у чотирьох стінах власного дому.
Кожен обирає сам, що йому до душі, але я з сумнівом ставлюся до дистанційного навчання, адже наші роки дитинства мають бути веселими і незабутніми, а навчання має залишитися на достойному рівні.
( Можеш кінець переробити. Мені, наприклад, він не дуже подобається.)
«Легенда про вічне життя» І. Франка — це поетичний роздум про смисл буття людини — для чого вона живе, що є для неї найцінніше. Чарівний горішок безсмертя отримували по черзі аскет, цар, коханка царя, генерал, куртизанка. І кожен із них не наважився скористатися ним, адже життя — це вічна боротьба. А життя без кохання — ніщо. І ніякі скарби, ніяка сила не примусить полюбити іншого щиро, від душі, вірно: «А без щастя, без віри й любові внутрі Вічно жить — се горіть віку вік на кострі!» Використовуючи казковий сюжет, І. Франко розглянув важливу філософську проблему про життя і смерть та дійшов висновку, що людина має жити стільки, скільки їй відпущено, дано.
У нашому 21 столітті все рухається вперед: техніка, звичаї, культура і, навіть, навчання. Багато років тому не було можливості отримати хоча б базові вміння . З кожним роком освіта покращуюється, стає більш відкритою і зрозумілою.
Зараз дуже багато учнів навчаються не в школі, а на дистанційному навчанні, тобто власноруч, вдома. Звісно, комусь так зручніше і краще, бо не треба ходити кожного дня до школи та вставати зрання. Але, як на мене, таке навчання не є ефективним, адже через лінощі можна так і не виконати завдання і безвідповідально до цього відноситись.
З особистої точки зору, я б не змогла навчатися самостійно, бо мені дуже важко самостійно опрацювати матеріал. Мені потрібна людина, яка знається по цьому предмету і зможе мені пояснити. Цим я хочу сказати, що дитина не зможе повністю уявити зміст навчального предмету.
Ще однією вагомою частиною є однокласники і спілкування. Якщо школяр буде отримувати освіту вдома, йому буде гірше знаходити контакт, у майбутньому, з людьми, тому що, коли ми навчаємося у школі, то маємо певне коло друзів, співпрацюємо зі своїми однокласниками. І взагалі, у навчальному закладі ми проводимо роки нашого дитинства. Буде сумно їх провести у чотирьох стінах власного дому.
Кожен обирає сам, що йому до душі, але я з сумнівом ставлюся до дистанційного навчання, адже наші роки дитинства мають бути веселими і незабутніми, а навчання має залишитися на достойному рівні.
( Можеш кінець переробити. Мені, наприклад, він не дуже подобається.)
«Легенда про вічне життя» І. Франка — це поетичний роздум про смисл буття людини — для чого вона живе, що є для неї найцінніше. Чарівний горішок безсмертя отримували по черзі аскет, цар, коханка царя, генерал, куртизанка. І кожен із них не наважився скористатися ним, адже життя — це вічна боротьба. А життя без кохання — ніщо. І ніякі скарби, ніяка сила не примусить полюбити іншого щиро, від душі, вірно: «А без щастя, без віри й любові внутрі Вічно жить — се горіть віку вік на кострі!» Використовуючи казковий сюжет, І. Франко розглянув важливу філософську проблему про життя і смерть та дійшов висновку, що людина має жити стільки, скільки їй відпущено, дано.