Перепишіть речення, розставте розділові знаки в середині їх і поясність. Підкресліть однорідні члени речення.
Варіант 1
1. З лісу везли на возах клен-дерево ліщину дубове галуззя зелену траву (Ю.
Яновський). 2. Гнів і жаль огонь і холод несамовито радість і гірка туга разом
охопили Петрове серце (Панас Мирний). 3. Все спить ще і небо і зорі безсилі
(П. Тичина).
Варiант 2
1. Із хмари тихо виступають обрив високий гай байрак (Т. Шевченко). 2. Для
польоту в космос потрібні різнобічні й глибокі знання. 3. Блакитне море небо і
чарівні зелені береги затоки все за лите сяйвом південного сонця (О.
Довженко).
Варіант 3
} }: 1:3115 231 54К , і
1. Ліс переймав голос машин ніс його в пoле клав на межі (В. Сосюра). 2.
Відвічний ліс шумів над ним тужливо або стогнав і плакав і ревів, вітрами
битий (І. Франко). 3. Все навколо дерева птахи люди сповнене весняної
пружної нестримної сили (В. Собко)
Викладати на чистоту в ролі прис. – говорити відверто, нічого не приховуючи. Синоніми: різати правду в вічі; різати правду-матінку ; називати речі своїми (їх) іменами; ставити (поставити) крапку (крапки) над «і».
тя́гне за живі́т (за печінки́) кого. Хто-небудь дуже хоче їсти, страждає від голоду. Синоніми: голодний, як собака; аж шкура болить; тягне за живіт кого; аж за печінки (за печінку) тягне; живіт присох (притягло) до спини (до хребта); вола б з'їв; (який зовсім нічого не їв) ріски (рісочки, рисочки, рісоньки, крихти) в роті не було (не мав, не мала);
Зостатися в дурнях - зазнати невдачі. Синоніми: дістати носа; дістати одкоша; облизня спіймати (впіймати, піймати, схопити, вхопити, дістати, скуштувати, з’їсти); ухопити шилом (на шило) патоки; (потрапити в дуже незручне, смішне становище) сісти в калошу (в калюжу); пошитися (записатися, убратися) у дурні; зостатися в дурнях; (перев. під час сватання) з’їсти (потягти, взяти) гарбуза, жарт.; (не впоравшись з чимось) в’язи собі скрутити; сісти маком.
Объяснение:
Серце калатає, душа розмикається, вона має ввібрати в себе– ці радісні слова. Співає й землі. Біла сизість снігів переходить в сизу білість неба, створюючи, нерозривність. І ти ніби бачиш над тобою, і поперед тебе шугають янголята… Різдвяна казка! Певна річ наша земля зберігає інформацію, яку чужинці-заволоки ніколи не вичитають: ані зі снігів, ані з марева, ані з розлитих у повітрі щедрівок. І починаєш розуміти ту тоскну необхідність наших емігрантів, що воліли б хоч померти на рідній землі. Ми відчуваємо власне тіло не бачачи власного випромінювання не фіксуючи космічних променів, які проймають наше єство. Зоряні пульсування зливаються з незримими спектрами променів від землі, такі імпульсі відчувають тільки люди споріднені із землею. Ці імпульси закладені в безсмертних колядках і щедрівках.