Перепишіть речення і розставте розділові знаки. Виділіть поширені прикладки комою або тире. Поясніть їх уживання. 1.Якраз одчинилися двері і сліпий Жан брат жінчин адмірал у відставці ввійшов під руку з своїм "міноносцем" як він кликав лакея ( М . Коцюбинський). 2. Прощай земле неприязний краю! (Т. Шевченко). 3. Хитким ходом підходить до командира начальник розвідки невисокий дебелий мужчина з широкою бородою (Ю. Яновський). 4. Надвечір Леонід Бронников комісар іювосформованого полку був із своїми бійцями уже далеко в степу за Каховкою (О. Гончар). 5. Сошенко взяв близько до серця долю Тараса й познайомив його з видатним майстром живопису професором Академії мистецтв Карлом Брюлловим (3 підручника). 6. Є на світі чорна злюка родом кажуть з Кременчука (Л. Глібов). 7. Її тягло рвало туди до неї до своєї рідненької жалібниці до своєї єдиної порадниці. 8. Зараз до вас прийде новий викладач біології (Панас Мирний). 9. Здоров Василю пане-бра- те (Л. Глібов). 10. У журбі отакій і подружився Давид з одним австріяком на імення Стах (А. Головко). 11. Матір моя Марія читати мене навчила (Д. Павличко). 12. Дочки Ольга й Олена визбирували на городі картоплю (Б. Козаченко).

  твір на тему "я в житті і я в інтернеті" можна скласти так:

    дуже часто стається так, що людина в реальному житті і в інтернеті – нібито

різна людина. чому це так? мабуть, тому, що в інтернеті кожна особистість

відчуває себе більш захищеною і не відчуває необхідності відповідати за свої

вчинки. інтернет – широкий простір, у якому можна собі дозволити все. я

намагаюсь як в інтернеті, так і в реальному житті бути собою, залишатися

людиною.

    я прагну жити не лише віртуальним життям. я вважаю, що всесвітня павутина має чимало

переваг. проте світом інтернету не варто захоплюватись аж занадто. адже навколо

нас вирує життя, яке ми можемо просто пропустити, знаходячись у іншій

реальності. не варто відмовлятись від прогулянок, пікніків, нових знайомств у

реальному житті. а головне – слід бути собою у будь-якому вимірі. 

подробнее - на -

осіннього вечора я поверталась додому з танцювального гуртка. за рогом, останньої до мого будинку, багатоповерхівки побачила знайому куртку. така була у мого молодшого брата і я була впевнена, що це саме він. все б нічого, з друзями, але одне мене не на жарт налякало. у руці запримітила цигарку. підійшла, перепросила у хлопчаків, що стояли поруч і повела додому. дорогою стала морально накручувати себе, уявляти, що подумають батьки.

- артеме, ти палиш?

- ти ж бачила

- давно?

- близько року.

- тобі тільки 15! прошу, не губи себе! паління жахливо псує здоров'я.

- та що мені буде, - насмішкувато відговорювався малий

- тобі можливо і нічого, але твої легені стануть чорними, печінка перестане правильно працювати, а у майбутньому, скоріше за все, твої діти народяться не дуже здоровими.

- ти натякаєш, що оце все правда?

- абсолютно. приміром, пам'ятаєш дядька івана? так він помер саме через паління. почав з класу четвертого, а потім алкоголь у додачу, так і скінчив життя у неповних 48.

- та бог з тобою, сплюнь. я не натсільки не розсудливий, сам знаю, що можна, а що ні.

- думаю, ти візьмеш для себе щось із цих слів.

- кать, тільки мамі не розповідай, бо отримаю добряче.

з того дня підліток артем зупинив свою згубну звичку, а натомість почав займатись спортом, до чого й друзів залучив.