Перепишіть речення вставте розділові знаки підкресліть головні і другорядні члени речення над пишіть частини мови І ти переминаючись скліпуючи шморгаючи ковтаючи закінчення слів починаєш белькотати про Вальку , яка пробігла мимо тебе , і про ногу , яка візьми та й простягаючись їй на дорозі !..

Цвірінькнути

Імена, тобто назви, мають багато частин мови. Імена предметів (це означає — їхні назви) мають іменники, наприклад: земля, вітер, Україна. Ці частини мови відповідають на питання: хто? що? залежно від того, означають вони живий чи неживий предмет.

Імена ознак предметів (які вони?) мають прикметники, наприклад: рідна (яка?) країна, поривчастий (який?) вітер, веселе (яке?) свято.

Імена чисел теж існують, як і їхній порядок при лічбі, — це числівники, наприклад: десять (скільки?), одинадцять (скільки?), другий (котрий?), двадцятий (котрий?) тощо.

Імена предметів, ознак і чисел без конкретної ознаки — це займенник, тобто той, хто замінює ім'я, — "замість імені". Для прикладу можна навести: такий (який?), він, вона, воно (хто?) тощо.

Названі частини ще називають самостійними, тому що кожна з них має свої граматичні ознаки, категорії на відміну від службових частин мови, які лише допомагають будувати речення.

Саме тому, що ці частини мови мають назву (ім'я), вони називаються іменними частинами мови. До них належать іменники, прикметники, числівники, займенники.

Не розквітлі на сонці кульбабки, колосся не налите сонцем, квіти не доглянуті, ніколи небачені простори, неполохані птахи, не стихаючий вітер, ненавидячий погляд, ще не відремонтований стіл, ніким непереможена армія, хата не прибрана, не вмитий дощем сад, не витрачена сила, не заплановані вчителем уроки, ніким не прочитана книга, не зачинені двері, не провітрена черговим кімната, не застелений стіл, твір не написаний, не дозволений вчинок, не захищені людьми тварини, поле не зоране, не порушувана тиша; не написаний, а надрукований вірш; несказані вчасно слова, не обдуманий вчинок, завдання не зроблене.