Перепишіть, розставляючи пропущені розділові знаки.
1. інфляція слова панування безвідповідального слова як «обіцянки-цяцянки» — морально-етична проблема молодого демократичного суспільства (за г. сагач). 2. єдиного одного благаю — менше риторики менше феєрверка і блиску того дешевого глянцю! (б. харчук) 3. як часто нас в риторику несе коли святими клянемось в любові! бо часом любимо не стільки слово як у словах себе понад усе (б. олійник).
У моєму віці слід мати взірець для наслідування. Це своєрідний компас, за яким можна спрямовувати свій життєвий шлях, здійснювати свій життєвий вибір. Я багато думав над цим, і нарешті знайшов ту людину, яку хотів би наслідувати. Григорій Савич Сковорода був не просто видатним науковцем, письменником, релігійним діячем. Кілька десятиліть XVIII століття я б хотів назвати “добою Григорія Сковороди”. До творів Григорія Савича належать численні байки, філософські роботи, підручники з етики тощо. Але найголовнішим, на мій погляд, твором цієї людини було, власне, її життя.З молодості й до останніх днів Сковороду цікавила проблема щастя. Сам він формулював це питання приблизно так: як окрема людина може досягти свого власного щастя? Сковорода шукав вирішення цієї проблеми в царині моралі і релігії. Мені дуже подобається те, що філософ шукав відповіді не в книжках і не поринаючи в безодню роздумів. Його життєвий шлях був сповнений зустрічей з людьми. Сковорода аж ніяк не вважав себе розумнішим за інших, і тому радо вступав у суперечки. Згадаємо: “У суперечці народжується істина”. Саме за це він отримав прізвисько “український Сократ”.Григорій Савич, вже будучи досвідченим ученим, чимало подорожував Україною і країнами Західної Європи. Усюди він умів знайти ті знання, яких, як йому здавалося, у нього замало. У мене викликає захоплення це вміння вчитися, вміння дивуватися світові. Сковорода бачив у людях притаманні їм вади, але завжди вважав людину створінням, гідним Божого задуму.Нинішній світ зробився дещо старшим.
1. На день народження батьки подарували мені золотий ланцюжок.
2. Мені пощастило мати друзів із золотою душею.
ПОЯСНЕННЯ
Якісні прикметники виражають ознаки предмета, що можуть виявлятися більшою чи меншою мірою. Відносні прикметники виражають ознаку предмета через його відношення до інших предметів, дій, обставин. Коли відносні та присвійні прикметники вживаються у переносному значенні, вони можуть переходити в розряд якісних. Наприклад: золотий ланцюжок (відносний) - золота душа (якісний), лебединий пух (відносний) - лебедина пісня (якісний).