українська музика була невід’ємною складовою побутово-реалістичного й романтичного театру, доповнювала його психологічну дію, чіткіше окреслювала людські характери. тут багато важив неповторний чар української народної пісні. народна пісенна творчість пов’язана і з розвитком професійної української музики («катерина» м. аркаса, «підгоряни» м. вербицького, «осада дубна» п. сокальського та і стає основою фортепіанної музики та камерних вокальних творів п.со-кальського, с. воробкевича, м. лисенка. композитори охоче писали музику для хорів, використовуючи народний обрядовий мелос: щедрівки, купальські й весільні пісні тощо. це сприяло піднесенню української пісні на рівень високого професійного мистецтва. поміж усіх видів і жанрів музичного мистецтва найнеспри-ятливіші умови склалися для розвитку опери.д. антонович пояснював це тим, що для опери були затісні рамки українського музично-драматичного театру; фахової підготовки актори не мали, відсутньою була національна оперна традиція і, головне, не було державного опікування українською культурою.одним із відомих композиторів xix ст. був с. гулак-арте-мовський — оперний співак, драматург, що навчався в київській духовній семінарії. у 1839 р. м.глинка, о. даргомиж-ський та м. волконський влаштували концерт і на зібрані кошти відправили талановитого юнака до італії.дебют с. гулака-артемовського відбувся на сцені флорентійської опери. найважливіше досягнення с. гулака-артемовського — створення за власним лібрето першої національної опери «запорожець за дунаєм» (1862 сюжет опери підказаний м. костомаровим.майже 20 років царська цензура забороняла постановку опери. на українській сцені її вперше поставив 1884 р. м. кро-пивницький. у другій половині xix ст.виникає система української музичної освіти. відкрилися музичні училища в києві, одесі, харкові, львові. серед українських професійних композиторів вирізняється творчість п. ніщинського і п. сокальського. п. ніщинський закінчив афінський університет, де здобув ступінь магістра наук.в одесі організував хори і керував ними. вершиною його творчості вважається музична картина «вечорниці», написана для п’єси т. шевченка «назар стодоля». п. сокальський заснував 1864 р. в одесі товариство любителів музики.він створив близько 40 фортепіанних п’єс, 40 романсів, опери «мазепа», «майська ніч», «облога дубна». особливий внесок у розвиток національної музичної культури зробив м. лисенко (1842–1912) — видатний композитор, піаніст, хоровий диригент, фольклорист, теоретик музики й педагог, засновник професійної школи. навчався в петербурзькій та лейпцігській консерваторіях. активно освоював у своїй музиці шевченкіану (понад 80 вокально-хорових творів різних жанрів). композитор збагатив майже всі жанри української музики. йому належать опери «різдвяна ніч», «утоплена», «наталка полтавка», «енеїда», дитячі «коза-дереза», «пан коцький», «зима і весна».м. лисенко — основоположник інструментальних жанрів в українській музиці, створив численні фортепіанні твори. з іменем лисенка пов’язаний розвиток національної музичної освіти.він організовував хори, недільну школу для хлопців-селян, викладав у приватних музичних школах, 1904 р. відкрив у києві музично-драматичну школу. тут навчались українські композитори к. стеценко, л.ревуцький, о. кошиць. видатними творцями духовної музики на зламі xix–xx ст.були к. стеценко та м. леонтович. розвитку професійної музичної освіти сприяло відкриття консерваторій у києві, одесі, харкові. почали діяти одеський український музично-драматичний театр, харківський театр опери та . значну роботу з розбудови музичної культури в західній україні проводили композитори і.лаврівський, с. воробкевич, в. матюк, а. вахнянин, о. нижанківський, д.сочинський, в. бар-вінський, с.людкевич. у львові 1903 р. заснована музична школа (з 1907 р.— вищий музичний інститут, з 1939 р.— державна консерваторія імені м.в. лисенка). у 30-х роках діяли 9 філій музичного інституту — у бориславі, дрогобичі, стрию, тернополі, яворові та інших містах. давні традиції має музично-театральна культура львова. тут у 1842 р. відкрився приватний міський театр с. скарбека, один із найбільших у європі (нині в цьому приміщенні — театр імені м.заньковецької). на його сцені дебютували вихованці львівської консерваторії с.крушельницька, м. менцинський, о. ми-шуга, ф. лопатинська, о. носалевич, виконавська майстерність яких набула світового визнання. у новій українській музиці одним з провідних діячів був в.барвінський. у період першої світової війни з’являються стрілецькі пісні.вони відображають ідеї національно-визвольного руху на західноукраїнських землях. для січових стрільців писали пісні і. франко, о. маковей, д.макогон, б. лепкий, л. лепкий, р. купчинський. музику створювали композитори ф.колесса, в. барвінський, й шлях м.
українська музика була невід’ємною складовою побутово-реалістичного й романтичного театру, доповнювала його психологічну дію, чіткіше окреслювала людські характери. тут багато важив неповторний чар української народної пісні. народна пісенна творчість пов’язана і з розвитком професійної української музики («катерина» м. аркаса, «підгоряни» м. вербицького, «осада дубна» п. сокальського та і стає основою фортепіанної музики та камерних вокальних творів п.со-кальського, с. воробкевича, м. лисенка. композитори охоче писали музику для хорів, використовуючи народний обрядовий мелос: щедрівки, купальські й весільні пісні тощо. це сприяло піднесенню української пісні на рівень високого професійного мистецтва. поміж усіх видів і жанрів музичного мистецтва найнеспри-ятливіші умови склалися для розвитку опери.д. антонович пояснював це тим, що для опери були затісні рамки українського музично-драматичного театру; фахової підготовки актори не мали, відсутньою була національна оперна традиція і, головне, не було державного опікування українською культурою.одним із відомих композиторів xix ст. був с. гулак-арте-мовський — оперний співак, драматург, що навчався в київській духовній семінарії. у 1839 р. м.глинка, о. даргомиж-ський та м. волконський влаштували концерт і на зібрані кошти відправили талановитого юнака до італії.дебют с. гулака-артемовського відбувся на сцені флорентійської опери. найважливіше досягнення с. гулака-артемовського — створення за власним лібрето першої національної опери «запорожець за дунаєм» (1862 сюжет опери підказаний м. костомаровим.майже 20 років царська цензура забороняла постановку опери. на українській сцені її вперше поставив 1884 р. м. кро-пивницький. у другій половині xix ст.виникає система української музичної освіти. відкрилися музичні училища в києві, одесі, харкові, львові. серед українських професійних композиторів вирізняється творчість п. ніщинського і п. сокальського. п. ніщинський закінчив афінський університет, де здобув ступінь магістра наук.в одесі організував хори і керував ними. вершиною його творчості вважається музична картина «вечорниці», написана для п’єси т. шевченка «назар стодоля». п. сокальський заснував 1864 р. в одесі товариство любителів музики.він створив близько 40 фортепіанних п’єс, 40 романсів, опери «мазепа», «майська ніч», «облога дубна». особливий внесок у розвиток національної музичної культури зробив м. лисенко (1842–1912) — видатний композитор, піаніст, хоровий диригент, фольклорист, теоретик музики й педагог, засновник професійної школи. навчався в петербурзькій та лейпцігській консерваторіях. активно освоював у своїй музиці шевченкіану (понад 80 вокально-хорових творів різних жанрів). композитор збагатив майже всі жанри української музики. йому належать опери «різдвяна ніч», «утоплена», «наталка полтавка», «енеїда», дитячі «коза-дереза», «пан коцький», «зима і весна».м. лисенко — основоположник інструментальних жанрів в українській музиці, створив численні фортепіанні твори. з іменем лисенка пов’язаний розвиток національної музичної освіти.він організовував хори, недільну школу для хлопців-селян, викладав у приватних музичних школах, 1904 р. відкрив у києві музично-драматичну школу. тут навчались українські композитори к. стеценко, л.ревуцький, о. кошиць. видатними творцями духовної музики на зламі xix–xx ст.були к. стеценко та м. леонтович. розвитку професійної музичної освіти сприяло відкриття консерваторій у києві, одесі, харкові. почали діяти одеський український музично-драматичний театр, харківський театр опери та . значну роботу з розбудови музичної культури в західній україні проводили композитори і.лаврівський, с. воробкевич, в. матюк, а. вахнянин, о. нижанківський, д.сочинський, в. бар-вінський, с.людкевич. у львові 1903 р. заснована музична школа (з 1907 р.— вищий музичний інститут, з 1939 р.— державна консерваторія імені м.в. лисенка). у 30-х роках діяли 9 філій музичного інституту — у бориславі, дрогобичі, стрию, тернополі, яворові та інших містах. давні традиції має музично-театральна культура львова. тут у 1842 р. відкрився приватний міський театр с. скарбека, один із найбільших у європі (нині в цьому приміщенні — театр імені м.заньковецької). на його сцені дебютували вихованці львівської консерваторії с.крушельницька, м. менцинський, о. ми-шуга, ф. лопатинська, о. носалевич, виконавська майстерність яких набула світового визнання. у новій українській музиці одним з провідних діячів був в.барвінський. у період першої світової війни з’являються стрілецькі пісні.вони відображають ідеї національно-визвольного руху на західноукраїнських землях. для січових стрільців писали пісні і. франко, о. маковей, д.макогон, б. лепкий, л. лепкий, р. купчинський. музику створювали композитори ф.колесса, в. барвінський, й шлях м.