Пересказ текста. 7 абзаца, по пару предложений. 50 . такий день ясний, сонячний! на небі жодної хмарки, а земля вся парує, і над полем мерехтить марево. але видно далеко-далеко. вітер теплий пригортається до свіжих стрілок трави. весняна рослина хутчіше пнеться з землі до сонця. з далекої блакитної височини розливаються пісні жайворонків. жайворонки вже спарувались і шукають собі затишне містечко для гнізда. десь під горбиком, у прихованій ямці, ось-ось з’являться перші сіренькі яєчка. парами літають жовтогруді вівсянки і, вчепившись за гілочку, співають свою немудру пісеньку. іду поволі широким, ще сіруватим ланом. у ярку на пригріві трава зеленіша, хоч на дні ще лежать рештки сивого снігу. а, здоров, сон-цвіту! фіолетова зірка, з жовтою цяткою в центрі. я нахиляюсь над перпіою весняною квіткою. вона розкрила перед сонцем свої пелюстки. а листя майже немає — усе заросло волохатими волосинками, що рятують квітку від холоду. на ніч у квітки закриваються пелюстки, і їй не страшно навіть колючого морозу. поруч буйно розквітли проліски. і ряст тут-таки притулився, він зацвіте через день-два. фіалка викинула перші листячка і стрілку майбутньої квітки. а далі й не встежиш, як почнуть щодня розквітати весняні квітки. о, щось дзвенить над нами. це петляє в повітрі невеликий смугастий джміль. уперше пробує крила після зимового сну. ось він опустився на сон-квітку. заклопотано висосує теплий солодкий сік. а вгорі в’ється жовтий метелик, виблискуючи на сонці крильцями. над кожною квіткою пурхають комахи. їм весело і тепло після сну. сон-квітка зацвіла — уже на щире тепло йдеться! (о. копиленко; 230 сл.)
ответ:Бабусю, пише тобі твоя улюблена онука Ганнуся. Як ти себе почуваєш? Як справи? Як там мій дідусь? Бабуню, щиро вірю, що у вас все чудово. Сподіваюсь, ми скоро побачимось. Певна річ, я б із задоволенням залишилась у вас погостювати на літо.
Бабусю, я закінчила рік відмінницею. Нарешті, я вільна від навчання. Тепер я мрію лише про подорожі та побаченні із близькими людьми. Бабуню, передавай привіт діду та сусіду Іллі. Чекаємо на зустріч!
З любов'ю,
Ганнуся.
Звертання: бабусю, бабуню.
Вставні слова: сподіваюсь, певна річ, нарешті.
Найбільш усього серед картин митця мене вразило полотно під назвою «Туман у Поліссі». Незважаючи на досить розмитий туманом пейзаж я розгледіла, що на цій картині зображено привабливе літо, яке знаходиться у самій прекрасній своїй порі – на золотій середині. Коли я дивилася на картину, мені здавалося, що над землею зовсім немає повітря, ні одна травинка, ні один листочок на гілках дерев навіть не ворухнеться, і усе це вкрито густим, як молоко, туманом. А ось небо на пейзажі лагідне та бездонне, немов безмежний океан. Воно прозоре і чисте, ледь зарожевіле, і, здається, що трохи почекавши, ми разом с автором зустрінемо теплий та яскравий сонячний день. Таке враження доповнює ранкове сонце, проміні якого боязко виглядають поза дерев. Але пройде година, і сонце підніметься вище, набере свою силу і розгоне туман. Та поки що сонце сховане за лісом і не відчувається спекоти літнього дня, а ранкове повітря настільки чисте і водночас насичене, що дивлячись на картину, хочеться вдихнути його на повні легені.
Земля навколо вкрита густою зеленою травою, її килим зовсім не звору�