Пересказ текста Мама. Матінка. Ненька... Чи е на світі прекраенmi слова?
Уявляю образ, знайомий до болю: добpі очі й лагідні руки, знія-
ковіла посмішка й горда постава. А десь із глибини дитинства
долинає колискова: «Соньки-дрімки в колисоньки, добрий розум
в головоньки». Що за отим тихим сnівом? Яка туга? Яка печаль?
Образ матері
жди. Мати схиляеться над тобою, коли ти малий, Мати бере на
себе твій біль, коли ти у скруті. Мати готова затулити тебе со-
бою від нещасть. В українській літературі цей світлий образ
завжди був не літературним переонажем. Мати-земля.
Мати-Батьківщина. Мати-надія на відродження. Недаремно
майже в уciх наших письменників
Iвана Франка, Лесі Украйнки до сучасних
ка, Ліни Костенко, Бориса Олійника
численні твори. Материнські любов і відданість, материнські
печаль і велич оспівано в тисячах віршів, сотнях поем і пісень.
У них постае образ жінки, що не тільки дає нам життя, а й
учить: «Як виростеш, моя мала дитино, то мудрим будь і муж-
нім будь в житті». Це слова Андрія Малишка, чи не найлірич-
нiшого з поетів. Саме він подарував нам «Пісню про рушник»,
де пронизливим щемом відгукується в серці «незрадлива мате-
ринська ласкава усмішка і засмучені очі хороші, блакитні..»
«Від матері
Веснянка в гаях»,-так Микола Сингаївський освідчуеться в
любові до неньки.
- символ добра і злагоди. Так було i буде зав-
від Тараса Шевченка,
Дмитра Павлич-
-цій темі присвячено
- слово, і пісня, і хліб. Перша ластівка в небі.
А чи зможемо ми з вами передати це розуміння всім прий-
дешнім поколінням? Чи навчимо нес стини, шо,
скільки б тобі не було років, для матері ти завжди залишаешся
безпорадним хлопчиськом чи дівчинкою, що потребує тепла,
співчуття, довіри?
Коли ми починаємо дорослішати, то часом забуваємо про
де, відчуваючи себе всесильними. Але ця «всесильність»
arато в чому залежить від того, що десь- може, далеко,
може, близько,-є серце, яке за тебе болить, е людина, ладна
будь-що, аби побачити на твоєму обличчі не смуток і
ркоту, а впевненість у собі й лагідну посмішку.
ответ: одного разу пані берта бертолотті отримує поштою семирічного хлопчика з бляшанки конрада, зробленого на заводі. там дітей роблять ідеальними і перш, ніж надіслати батькам, кілька разів тестують. певне, мають свої шаблони і лекала і тому налагодили виробнитцво досконалих дітей. кондрат – ідеальний: чемний, сумлінний, розумний і чесний, але від цього страшенно нудний. довершений кондрат збиває з пантелику свою нову маму і зовсім не має друзів. цікаво, що сама пані бертолотті ідеальною мамою бути не може, якщо брати все ті ж стереотипні шаблони «материнської ідеальності». вона курить цигарки, вельми, коли натужно думає, полюбляє нездорову їжу, неохайна, розсіяна, вона пише собі нагадування на дзеркалі і розкидає по хаті речі. все те, чому зазвичай ідеальні мами оголошують нещадну війну. втім, яскрава індивідуалістка пані берті бартолотті абсолютно щаслива і живе в гармонії з собою. неідеальна для інших, вона ідеальна для самої себе. отримавши випадково дитину, вона проти волі стикається з паралельним світом, де всім заправляють запрограмовані «треба», «можна», «не можна» і десятки правил – і все це в голові однієї дитини. в той час як сама пані берта живе за своїми «хочу» і «не хочу». схоже навіть, що це кондрат вчить берті бути справжньою мамою, а сама берті більше схожа на дитину. берті сама поводиться, думає, приймає рішення як дитина, в той час як конрад мислить абсолютно по-дорослому. контрастна і парадоксальна ситуація. втім, нестлінгер часто в своїх книгах виписує самостійних, серйозних дітей та «здитинілих» дорослих. міняючи таким чином їх місцями, вона дає змогу краще розуміти мотиви вчинків один одного. пані бертолотті неідеальна і зовсім не знає, що потрібно робити. накупивши кондротові іграшок і морозива, вона забуває купити зошити і олівці до школи. проте це її не засмучує, адже в житті дитини є речі значно важливіші за якісь там олівці.
втім, є в книзі і інший герой – антогоніст бертолотті. це аптекар пан егон, який дружить з берті і береться виховувати кондрата на свій манер – йому страшенно імпонує, що хлопчик такий правильний, і тому пан егон всіляко підтримує його в цій ідеальності. виходить – з одногу боку самодостатня, епатажна, яскрава індивідуалістка пані берті бартолотті, з іншого – педантичний, банальний і нудний аптекар пан егон. два різні світи і два різні уявлення про ідеальну дитину. вони отримують початковий матеріал, з якого їм доведеться «виліпити» справжню людину, особистість. от тільки пана егона влаштовує вже те що є, а пані берті – ні. протягом всієї книги конрад розвивається як справжня дитина, відходячи від шаблону «досконалості» .в цьому йому є звичайна дівчинка кіті, яка може і схитрити, і школу прогуляти, якщо потрібно. втім, окрім неї в кондрата немає в школі друзів, бо попри те, що вчительна вважає його «справжнім скарбом», діти його не люблять – він і не підказує, і розказує вчительці, хто прогулює або списує. але не тому, що він погана дитина, а тому що це «правильно» – так його запрограмували. врешті-решт конраду вдається стати звичайною дитиною, що не робить його гіршим, а додає індивідуальності.
объяснение: пиши чи допоміг тобі
По-перше, почуття гумору має бути адекватним. Дуже важливо розуміти, в якій компанії жартувати можна, а в якій не можна. Зазвичай адекватним є пожартувати в компанії своїх однолітків, коли ви перебуваєте в невимушеній обстановці. У людей однакового віку зазвичай схоже почуття гумору, тому, швидше за все, ваші однолітки добре зрозуміють і ваш жарт. По-друге, важливо оцінювати ситуацію, в якій ви жартуєте. Навряд чи жарти доречні на уроці чи на похоронах, а ось у вільний від навчання час у веселій компанії людей, налаштованих на відпочинок, жартувати дуже навіть можна і потрібно. Якщо ж ви пожартуєте в неправильній компанії або в неправильний момент, ви можете спровокувати образу з боку оточуючих людей, зробити їм неприємно або навіть викликати на свою адресу агресію.
Пожартувати дійсно смішно зможе лише та людина, яка має певні знання і розуміння життя. Справа в тому, що жарт – це ніби аналіз дійсності і демонстрація того, що життя навколо нас насправді смішне. Не можна жартувати, ґрунтуючись виключно на власній фантазії, кожен жарт повинний мати частку правди, зв’язок з навколишнім світом. І чим тонше цей зв’язок буде, тим жарт буде дотепнішим. Також не варто забувати, що кожен жарт повинен мати частку правди і частку жарту, необхідно правильно витримувати цей баланс.