ПЕРЕЗАЛИВАЮ ЭТОТ ВО РАЗ ШЕСТОЙ В КОНЦЕ КОНЦОВ!
1.Поділіть висловлювання на мікротеми.
2.З’ясуйте тип мовлення.
Українська народна пісенність — дорогоцінне надбання поетичного генія трудового народу, нев’януча окраса його духовної культури. Здається, усю мудрість обдарування, усю красу і благородство душі, усю ніжність і ласку, увесь високий і гордий політ думки та натхнення вклали протягом століть у свої пісні легіони безіменних народних співаків і поетів. Тому, сповнені юної зваби, безсмертно ширяють пісні над українськими легко залітаючи на крилах мелодії за межі рідного краю. Народні пісні володіють чудовою здатністю полонити людські серця, підносити настрій, окрилювати бажання, надихати у праці, розраджувати в горі, тамувати душевні болі, множити сили в боротьбі. До пісні звертаються колективно й поодинці, в будень і свято, старі й молоді звертаються при найрізноманітніших життєвих нагодах і душевних зворушеннях. У ній повсякчас можна почути рідний серцю голос батьківщини , уловити відлуння своїх інтимних почуттів та затаєних дум , золотий промінь надії, слово мудрої поради і тихої маминої ласки супроводжуючи народне життя, у щоденному побуті й на історичних шляхах пісня обіймала весь багатогранний світ людини.Народна пiсня – це найцiннiше що є в нас.Вона душа i серце народу. Українська пісня… Вона є однією із святинь нашого народу, його найціннішим духовним скарбом, гордістю і красою.Українці — це саме та нація, яка зростала на своїх піснях, яка вкладала в їх слова усі переживання, душевні потрясіння, все те, що не могла забути. Недарма ж говорять, що українська пісня — це бездонна душа українського народу, це його мова.
Объяснение:Іван Франко у своїй історичній повісті «Захар Беркут» звернувся до подій сивої давнини. Він відкрив завісу над далеким минулим, оживив його, наповнив оптимістичним звучанням. І Про події, описані І. Франком, збереглося мало документальних даних. Відомо, що під час походу 1241 року орда проходила через місцевості, описані в творі, але в літописах немає жодної згадки про загибель ворожих загонів. Письменник у передмові до повісті писав, що пішов за легендою. Але невідомо за якою. У переказі, записаному в Закарпатті, розповідається про похід 1241 року. Там зокрема сказано, що русини підрубили дерева, склали в купи каміння і перегородили воду. Поширений у Польщі переказ про боротьбу народу з монголами розповідає, що мешканці відсікли відступ монголам у єдиному вузькому проході. Коли засліплені люттю вороги ввійшли в долину, «…почали валитися на них дерева і відламки скель. Монголів, таким чином, зовсім було винищено». Багато спільного мають закарпатська і польська легенди. Особливий наголос у них зроблений на до народові самих природних умов життя. Якщо І. Франко використав не ці два відомі перекази, а інший, то він, безумовно, був дуже близький до них за змістом.
Справді існує село Тухля, про яке розповідається в повісті. Збереглися перекази про походження назви села, пов’язаної з загибеллю великої кількості ординців, від яких по всій околиці йшов тухлий сморід. Тож події, описані в творі І. Франка, справді мали місце в реальному житті.
Наш край та його природа, утопія і спокій - це наше життя, яке ми повинні зберігати, як зіницю ока. Треба більш дбати за нашу екосистему та за бруд, який деякі люди полюбляють розкидувати на траві, під дерева та їх корні.
Ми повинні жити в мирі та злагоді з природою нашої Батьківщини, щоб прожити прекрасне життя в приємному місті. Ми будемо полюбляти природу - і вона нас буде полюбляти, оберігати та підтримувати наше положення, здоров'я та спокій.
Любиш природу Батьківщини? Любиш і себе и свій народ.