(пидкреслити прикметником Літо 1824 року було дуже гарне. Небо голубе та ясне від
палкого сонячного проміння, що такі ллється потоками на
зелені садки Кирилівки, на білі хатини з чорними стріхами
й димарями, на пишні квітники перед хатами та на блис-
кучі церковні бані
Главная мысль, которую во многих своих произведениях Некрасов пытался донести до широкой публики,– это тяжелое положение простого народа в России. Тема жизни крестьян и рабочих, невыносимые условия их труда и жизни при строительстве путей сообщения ярко отразилась в стихотворении “Железная дорога”. Также здесь красной нитью проходит осуждение поэтом тех людей, которые управляли этими работами. Они не заботились о том, чтобы облегчить труд людей и сохранить их жизни, а использовали их лишь в качестве средства достижения своих целей.
Подробнее: https://obrazovaka.ru/analiz-stihotvoreniya/nekrasov/zheleznaya-doroga.html
Ліс стояв урочистий. Сонячні промінці падали на листя, створюючи гармонійну й святкову атмосферу.
Ми дуже старанно шукали грибів, але не знайшли їх. Мабуть, з причини того, що довго не було дощу й земля потріскалася та пересохла.
Скоро ми натрапили на кущі, які рясніли горіхами. Ми взялися збирати горіхи зі справжнім завзяттям. На жаль, ми не помітили, що за лісом причаїлася небезпека.
Страшний вітер налетів зненацька. Дерева захиталися. Вогняна сліпуча блискавка розітнула хмари. Ми розгубилися: бігти додому далеко, а лишатися в лісі небезпечно. Дощ полився, як із відра. Вітер шаленів у верхівках дерев. Здавалося, що майже останній осінній грозі не буде кінця.
Ми дочекалися. Вітер вгамувався. Дощ ущух. Ми були мокрі до останньої нитки. Зате як радісно було нам іти по розмоклій землі, несучи повні кошики справжніх лісових горіхів.