Письмовий контрольний докладний переказ тексту, що містить опис природи Знайомимося з пам'яткою " Як працювати над переказом " :
знайомлення з пам ’яткою « Як працювати над переказом »
1. Прочитайте текст повністю.
2. Розділи його на частини (абзаци).
3. Склади план у вигляді заголовків до абзаців (частин).
4. Перекажи зміст кожної частини тексту за абзацами.
5. Запиши зміст тексту за планом.
6. Пиши уважно, красиво; кожну частину починай з абзацу.
7. Перевір написане.
Барвінок
Люблю я ліс! Люблю милуватися красою духмяних сосен і золотими кронами беріз, кучерявими верболозами на березі річки і осінньою прозорістю неба над верховіттям дерев.
Одного разу під час прогулянки в лісі матуся обережно зірвала невідому мені рослину. Я чомусь подумала, що це лікувальний засіб. З лагідною посмішкою матуся відповіла, що барвінок не тільки лікує. З цією рослиною пов'язано багато народних звичаїв.
Мене зацікавило те, що ця ніжна квітка зберігає зелений колір листя навіть під сніговим покривом. Витривалість і неабияка живучість цієї рослини оспівані в народних піснях: барвінок в українському фольклорі символізує бентежну молодість, кохання, шлюбні відносини. Згідно з народним звичаєм, навесні парубки збирали блакитні квіти і дарували коханій. Коли дівчина брала квітку, то це означало, що вона не проти стати дружиною цього парубка. Наречені також збирали квіти й своїми руками плели з них прегарний вінок, котрий надівали милому, співаючи пісню. На весіллі вінком, сплетеним із барвінку, квітчали молоду. Жодне весілля не обходилося без цього. У народі вважалося, що барвінок квітне на щастя, а в'яне на горе. Тому цій рослині приділялася така велика увага.
Ось таку розповідь я почула від своєї матусі. Мені радісно, що саме вона познайомила мене ще з одною рослиною, ще з однією оздобою моєї землі.
На канікулах наш клас ходив до історичного музею. Екскурсовод розповів нам багато цікавого. Ми бачили речі, якими користувались давні слов'яни: монети, жіночі прикраси, засоби праці, посуд, зброю.
Дуже цікаво було побачити народний одяг, чудові вишивані сорочки, рушники, яскраву українську кераміку, вироби з дерева, наприклад меблі, або скриню з вирізаними орнаментами. Козацькі шаблі, люльки, пістолети — все це хотілося потримати в руках.
В музеї багато документів, книг, які розповідають про історію України і історію нашого рідного міста. Виявилось, що навіть назви старих вулиць міста мають своє походження і свою історію.
Всі ми були дуже задоволені екскурсією і відчули свій зв'язок з багатьма поколіннями людей, що жили упродовж століть на нашій рідній землі і створювали її красу.
Дванадцять років тому на місці кукурудзяного поля і колгоспних ферм "виріс" молодий житловий масив. Білі багатоповерхівки височіли над землею, ніби торкаючись хмар рогачами телеантен, і самі нагадували хмари. Я і мої ровесники зростали разом із цим районом, тут нам усе близьке і знайоме.
Наша вулиця пряма і широка. Улітку тут багато зелені, адже на один бік припала лісосмуга, перетворена на затишну алею. З іншого, сонячного боку,— завжди багато квітів, проте і дерева за дванадцять років вже встигли підрости. Край вулиці виходить у поле. Із вікон верхніх поверхів відкривається чудовий краєвид — неосяжні зелені поля, які на початку літа золотяться соняшниковим сяйвом. Інший край вулиці впирається у широку автомобільну магістраль, за якою починаються приватні забудови. Хоча одноповерхові будиночки і претендують на оригінальність архітектури, я люблю багатоповерхівки. Особливо приємно дивитися на дев'ятиповерхівки з візерунками біля дахів — це будинки поліпшеного планування. Вони виділяються своєю оригінальністю. Вулиця дуже довга, а з обох її країв розташувалися "Універсами". їх спроектовано майже однаково, тому вулиця набуває своєрідного обрамлення.