Письмовий переказ тексту
Світ великий. Історія його — не менша. Ми вивчаємо історію різних держав. Проте, яку б країну не вивчали, які б захоплюючі історичні події не відкривалися б перед нами, повинні пам'ятати завжди про історію свого народу, землі, на якій живемо. Пам'ять — одна з найважливіших властивостей людини. Так, як не можна забувати власного батька і матір, бо вони дали життя, дім, у якому народився і виріс, так не можна забувати свій народ та його історію. Ми — частинка народу. Без всіх нас немає ні народу, ні історії. Так, як не можна забувати своїх рідних, близьких ні в хвилини радості, ні в години печалі, так не можна забувати нашої землі, боце — першооснова. З неї ми вийшли, до неї і прийдемо. Люди не є людьми, якщо вони не мають ні мови, ні пам'яті, ні землі, ні роду. Пам'ятаймо про це! Ми не знаємо, що принесе нам завтрашній день. Людина завжди жила і живее вірою та надією на краще. Але пам'ятаймо, що ніщо не приходить само собою, як і не змінюється без людини. Щоб житии краще — потрібно краще працювати. Це стосується всіх: мене, батьків, друзів, сусідів. Людська праця потребує знань. Знання здобуваються в навчанні. Вчімось. Зробімо так, щоб день сьогоднішній став гордістю для майбутнього
Украинский язык – это один из восточнославянских языков, близкородственный белорусскому и русскому языкам; все три языка используют кириллический алфавит. Во времена крещения Руси (восточнославянские земли, которые тянулись от южной части Киева до северной части Новгорода) в 988 г. восточнославянские диалекты отличались относительным единством с незначительными различиями в зависимости от региона. Различия, которые в настоящее время разделяют эти три языка, не были следствием только лишь лингвистических изменений; важную роль в этом сыграли события политического характера, преимущественно происходившие в форме вторжений на земли не-славян и захвата территории другими славянами.
Любов до Батьківщини починається з любові до родини, до рідного слова. Національна мова — це здобуток культури, духовної діяльності певного народу. Народ, який відрікається від своєї мови, губить себе, бо не усвідомлює її значення для свого вищого духовного життя. Мова — це великий дар природи, вдосконалений за віки з того часу, як людина стала людиною. Це великий скарб, який треба шанувати, берегти і збагачувати. І мені здається: той, хто не любить рідне слово, святих звуків свого народу, не заслуговує на ім'я людини.