Посієш вчинок — пожнеш звичку, посієш звичку — пожнеш характер, посієш характер — пожнеш долю.Ця приказка — дуже давнього походження. Відома така притча: «Конфуцій милувався в Люйляне водоспадом; струменя спадають з висоти в три тисячі ше-ній, піна вирує на сорок. Його не можуть подолати ні каймани, ні риби, ні черепахи, морські або річкові. Помітивши там плавця, Конфуцій подумав, що той з горя шукає смерті, і відправив своїх учнів вниз, щоб його витягнути. Але той через кілька сот кроків вийшов з води з розпущеним волоссям, заспівав, і став прогулюватися біля дамби. Конфуцій пішов за ним і йому сказав: – Я прийняв тебе за душу утопленика, але придивився: ти — людина. Дозволь задати питання: володієш чи секретом, як ходити по воді? – Ні, — відповів плавець. — У мене немає секрету. Від народження — це у мене звичка, при змужніння — характер, у зрілості — це доля. Разом з хвилею поринаю, разом з піною спливаю, іду за плином води, не нав'язуючи їй нічого від себе. От чому я й ходжу по воді. – Що означає «від народження — це звичка, при змужніння — характер, у зрілості — доля?» — запитав Конфуцій. – Я народився серед пагорбів і задоволений життям серед пагорбів — така звичка; ви-ріс на воді і задоволений життям на воді — такий характер; це відбувається саме по собі, і я не знаю чому — така доля». Приказка попереджає: все, що ти робиш в житті — має значення для життя в цілому. Окремий вчинок може мати значення для формування звички, звичка — послужити основою для формування характеру, а характер — надати вирішальний вплив на життя, на долю людини в цілому.Крім того, приказка вказує на те, що все в житті взаємопов'язано: одне випливає з іншого, а інше з третього... Одним словом, життя — це ланцюг причин і наслідків. Єс-чи ти хочеш чогось досягти в житті, то повинен вибудувати цю ланцюг причин і наслідків
Я твердо переконана, що дружба — це почуття, що формує людину, проявляє її повний образ та, на перший погляд, приховані якості…
По-перше, без друзів людина стає соціально незагартованою, їй важко йти на контакт, навіть, з однолітками, вона морально не підготовлена до дорослого та самостійного життя. Крім того, якщо такій особі і вдається завести друга, то, у момент завершення їх відносин, вона буде готова на відчайдушні та божевільні вчинки.
Яскравим прикладом цього може стати книга Сари Пінборо «13 хвилин», про історію дівчини на ім’я Наталя, що вирішує помститись двом своїм подругам, які поступово почали від неї віддалятись. Для цього підліток іде на дурний та порожній «подвиг», спеціально кинувшись в холодну ріку і вдаючи, що у неї амнезія, лишень заради чого, щоб помститись колишнім приятелькам.
По-друге, друзі — це люди, що навіть у найважчу хвилину готові прийти на до Це ті, хто здатен бути з нами навіть тоді, коли проти нас налаштований весь світ. Адже довіряють постійно, що б там не було. Вони завжди напоготові захистити наше ім’я, нашу честь та нашу гідність. І як сказав би Гаррі Поттер — головний герой однойменного роману Джоан Роулінг : «Недовіра до друзів — вершина безчестя.»
Хоча мій власний життєвий досвід ще порівняно малий, можу сказати, що важливо, щоб поруч завжди були люди, на яких ти можеш покластись і перед якими можеш відкритись. Ті, перед ким ти можеш бути самим собою. Ті, хто приймуть тебе та твої звички і не будуть дорікати за них. І знаєте, люди правду кажуть: «Щасливий той, хто пізнав тайну дружби.»
Отже, дружба — це невідємна складова нашого життя, без якої ми ніколи не станемо впевненими, щасливими і врешті-решт — самими собою.
«Конфуцій милувався в Люйляне водоспадом; струменя спадають з висоти в три тисячі ше-ній, піна вирує на сорок. Його не можуть подолати ні каймани, ні риби, ні черепахи, морські або річкові. Помітивши там плавця, Конфуцій подумав, що той з горя шукає смерті, і відправив своїх учнів вниз, щоб його витягнути. Але той через кілька сот кроків вийшов з води з розпущеним волоссям, заспівав, і став прогулюватися біля дамби.
Конфуцій пішов за ним і йому сказав:
– Я прийняв тебе за душу утопленика, але придивився: ти — людина. Дозволь задати питання: володієш чи секретом, як ходити по воді?
– Ні, — відповів плавець. — У мене немає секрету. Від народження — це у мене звичка, при змужніння — характер, у зрілості — це доля. Разом з хвилею поринаю, разом з піною спливаю, іду за плином води, не нав'язуючи їй нічого від себе. От чому я й ходжу по воді.
– Що означає «від народження — це звичка, при змужніння — характер, у зрілості — доля?» — запитав Конфуцій.
– Я народився серед пагорбів і задоволений життям серед пагорбів — така звичка; ви-ріс на воді і задоволений життям на воді — такий характер; це відбувається саме по собі, і я не знаю чому — така доля».
Приказка попереджає: все, що ти робиш в житті — має значення для життя в цілому. Окремий вчинок може мати значення для формування звички, звичка — послужити основою для формування характеру, а характер — надати вирішальний вплив на життя, на долю людини в цілому.Крім того, приказка вказує на те, що все в житті взаємопов'язано: одне випливає з іншого, а інше з третього... Одним словом, життя — це ланцюг причин і наслідків. Єс-чи ти хочеш чогось досягти в житті, то повинен вибудувати цю ланцюг причин і наслідків
Без дружби наше життя неповноцінне.
Я твердо переконана, що дружба — це почуття, що формує людину, проявляє її повний образ та, на перший погляд, приховані якості…
По-перше, без друзів людина стає соціально незагартованою, їй важко йти на контакт, навіть, з однолітками, вона морально не підготовлена до дорослого та самостійного життя. Крім того, якщо такій особі і вдається завести друга, то, у момент завершення їх відносин, вона буде готова на відчайдушні та божевільні вчинки.
Яскравим прикладом цього може стати книга Сари Пінборо «13 хвилин», про історію дівчини на ім’я Наталя, що вирішує помститись двом своїм подругам, які поступово почали від неї віддалятись. Для цього підліток іде на дурний та порожній «подвиг», спеціально кинувшись в холодну ріку і вдаючи, що у неї амнезія, лишень заради чого, щоб помститись колишнім приятелькам.
По-друге, друзі — це люди, що навіть у найважчу хвилину готові прийти на до Це ті, хто здатен бути з нами навіть тоді, коли проти нас налаштований весь світ. Адже довіряють постійно, що б там не було. Вони завжди напоготові захистити наше ім’я, нашу честь та нашу гідність. І як сказав би Гаррі Поттер — головний герой однойменного роману Джоан Роулінг : «Недовіра до друзів — вершина безчестя.»Хоча мій власний життєвий досвід ще порівняно малий, можу сказати, що важливо, щоб поруч завжди були люди, на яких ти можеш покластись і перед якими можеш відкритись. Ті, перед ким ти можеш бути самим собою. Ті, хто приймуть тебе та твої звички і не будуть дорікати за них. І знаєте, люди правду кажуть: «Щасливий той, хто пізнав тайну дружби.»
Отже, дружба — це невідємна складова нашого життя, без якої ми ніколи не станемо впевненими, щасливими і врешті-решт — самими собою.