dhdhdh1

01.03.2020 09:45 •  Українська мова

ПИСЬМОВИЙ ВИБІРКОВИЙ ПЕРЕКАЗ ТЕКСТІВ НАУКОВОГО СТИЛЮ
(НА ОСНОВІ КІЛЬКОХ ДЖЕРЕЛ)
Текст № 1
В історичних і краєзнавчих музеях України зберігається багато прикрас, предметів розкоші та домашнього вжитку, які відобра¬жають побут і художні смаки стародавніх слов'ян — від початку заселення території України до утворення Київської Русі.
Розвиток українського народного мистецтва поділяють на три основні етапи. У перший період (XIV — перша половина XVI ст.) відчувається вплив давньоруських традицій, а другий (друга по¬ловина XVI — перша половина XVII ст.) характеризується роз¬квітом ремесел і заснуванням ремісницьких цехів. На цих етапах декоративно-ужиткове мистецтво було селянським та родинним. Речі виготовлялися для домашнього вжитку. Третій період (дру¬га половина XVII—XX ст.) — час найвищого розквіту художніх промислів. Саме тоді було створено найвидатніші пам'ятки деко¬ративно-ужиткового мистецтва.
Серед багатьох видів народного мистецтва значне місце на¬лежить різьбярству. Різьблення по дереву було поширене в усій Україні, особливо в лісовій смузі. Ним прикрашалися найважливі¬ші деталі житла: різні дерев'яні півні сиділи на дахах, квіти оплі¬тали одвірки й вікна. Різьбленими були й полиці-мисники. Особ-ливо вражала багатством різьблених прикрас народна архітектура карпатських сіл. Гуцульські майстри використовували геомет¬ричні орнаменти, на лемківських витворах оживали виноградне, дубове й калинове листя, квіти соняшника (За В. Скляренко).
Текст № 2
Кераміка — один із давніх видів декоративно-ужиткового мис¬тецтва України. Археологічні розкопки показують, що гончар¬ний посуд на території України виготовлявся ще в період неоліту. У давньому Києві в Х-ХІІ ст. працювали талановиті гончарі, що створювали поливну кераміку й керамічні вироби, прикрашені кольоровими емалями. Створенню й розвитку гончарних промис¬лів сприяла велика кількість місцевих глин.
Перший фаянсовий завод в Україні було створено в 1799році у Міжгір'ї під Києвом. Пізніше фаянсові вироби стали виготов¬ляти у Будах. У XIX столітті відкриваються приватні порцеля¬нові заводи в Чернігівській губернії, де виготовляють з місцевого каоліну вироби, прикрашені ліпленням та живописом.
Косовські виробничо-художні майстерні Художнього фонду України виробляють кухонний посуд. Для прикрас інтер'єру гу¬цульські майстри випускають панно й анімалістичну скульпту¬ру. У місті Косове виготовляють кахель для печей, розписаний гуцульським орнаментом. Матеріалом для майолікових виробів є місцеві червоні глини. Для оздоблення використовують ангоби і глазурі (За Р. Бардіною).
Текст № З
Початок скловиробництва на українських землях припадає на X століття. У цей час основною продукцією скловарних май¬стерень були браслети, намиста та персні, які виготовляли спо¬собом ліплення, витягування, розкачування. Найбільш пошире¬ним виробництво скла і виробів з нього стало на Чернігівщині (у XVIII столітті тут працювало понад 120 скловарних майсте¬рень), Київщини, Волині, де були для цього всі необхідні мате¬ріали — кварцовий пісок, вапно, крейда, деревина і запаси води. Ремісники-склярі виготовляли різні сорти зеленого, синього, димчастого скла, а також кришталь, віконне й лампове скло, свічники, люстри, кухонний та горілчаний посуд (пляшки, баклажки, штофи, чарки, стакани). Стародавній український фі¬гурний посуд, у якому насамперед має значення його ужиткова роль, не має аналогів у світі.
З XVII ст. склодуви прикрашали свої вироби густим деко¬ром (скляними джгутами, стрічками, бризками), розмальовува¬ли емалями та золотом. У наш час раз на три роки Міжнародний симпозіум гутного скла, що проходить у Львові, називає кращих майстрів, серед яких чимало українців (3 енц.)