План до цього тексту калина уже по ярах стоїть у червоних кетягах, як у зорях. кожна ягода аж дзвенить достиглим соком, так і жевріє сипким жаром. алене може підпалити ні віття, ні стверділого листя. горобці клюють ягоди, кетяги ворушаться, і набубнявілі сузір’я здригаються, ніби хочуть злетіти. і від того, що на калині стільки ягід, вона здається усміхненою. щасливою й усміхненою. орють. переорана чорна земля піднімає вище груди, звільна зітхає. її огортає солодка втома: за літо вона наморилась, вигойдуючи на собі збіжжя, бита громом, лякана блискавкою. тепер вона позіхає, сивими ранками вкривається туманом, до полудня тримає на собіколючу росу, а тепло її ввечері швидко простигає, залазячи земля жде на обложну мокву, на сірі пронизуючі вітри, на безпроглядні ночі. вся та негода буде їй байдужою, вона засинатиме. і коли хуґа співатиме од яру свою перемерзлу пісню, вона вже спатиме. все більше вкриватиметься глибокими заметами. і снитиметься їй, мабуть, легкий весняний дощ, який лунко стукає у її снігову хату. і так довгоснитиметься їй той дощ, аж поки справді не розбудить. а тепер – орють, і калина по ярах стоїть у вогні. а тепер небо сизе, і по ньому пасуться сизі хмари. а тепер – лисиця вибігає з нори, вже пухнастіша, і хоч не залишає поки що слідів, але така ж обачна, як і тоді, коли сніг буде продзьобаний торочками її лап. а тепер – повітря пронизане сумом, і той сум тонко блищить на поверхні польової річечки-крутійки, ним пахне димок з багаття, у якому пастухи печуть картоплю, тим сумом дзвенить торохка бадилина, за яку вчепилась, цідиться і не може процідитись нитка бабиного літа. а тепер тітка солоха ламає калину. зірвані кетяги складає в торбу. сама вона – згорблена та немічна. щоб стара була така – то ні; а всеньке життя прослабувала, нездужалося їй. якого кетяга не дістає, то нагинає гілляку. а якої гілляки не нагне, то рогачиком її притягує. ягоди сяють у сузір’ї, не і мимоволі соком не бризкають. вони терпкувато пахнуть, і гіркощами од них несе, і вже долоні натерлись калиною, і одяг, і коси просякли також. поступово худі бабині щоки теж починають світитись, ніби калина покропила їх своїм соком.
Наступне й головне свято - Новий рік. всі по різномі готуються до нього: хтось за гостей, хтось просто готує смачні страви й відзначає свято у теплому колі сімї. У новорічну ніч Дід Мороз та Снігуронька приносять подарунки під ялинку.
Також нас радують свята Різдво, Водохрещення, Масленица, Щедрий вечір і багато інших.
Саме зиму називають зближаючою порою року, бо кожне свято сближае родину і її традиції!