План до твору "до батька по розуму" Повага до старших, до батьків уважалась у народі рисою, при таманною кожній порядній і вихованій людині. Навчаючи дітей поважати старших, їм розповідали різні повчальні історії, леген ди й казки. Наведемо одну з найпоширеніших.
Давнопредавно старих людей, які вже нічого робити не мог ли, спускали спеціальним пристроєм у провалля, щоб дарма хліба не їли. Проте один чоловік дуже любив свого батька й, не виконавши жорстокого закону, заховав його в хліві. Щодня він потайки від односельчан носив батькові їжу. Минуло кілька років — і в селі стався недорід: нічим людям сіяти. Старий поба чив, що син чомусь зажурений, розпитав про все й порадив зняти снопи зі стріхи, ще раз обмолотити їх і засіяти. Син так і зробив. У нього хліб зійшов найкраще, і найбільша нива була засіяна. Усі люди стали допитуватися чоловіка, як він до такого додумався. Той спочатку мовчав, а згодом розповів, що батько так навчив.
З того часу люди вже не спускали старих у провалля, а навпа ки, стали шанувати їх до самої смерті, бо вони мудрі, життям биті, завжди розуму навчать.
“Про свої здібності людина може дізнатися, тільки спробувавши прикласти їх”.
Сенека.
Продовжуємо розповідати про молодих, талановитих, цілеспрямованих каховчан, які досягли успіху власними силами, працелюбністю та наполегливістю. Такі приклади дуже важливі як для молоді, так і для батьків.
Психологи доводять, що свобода проявляється, в першу чергу, у виборі, який робить людина: чому навчатися, якими країнами подорожувати, яке майбутнє будувати. І завдання батьків полягає якраз у тому, щоб вчитися давати дитині цю свободу, а разом з тим і впевненість у собі, у завтрашньому дні.
Герой нашої розповіді Максим Причина мав можливість приймати рішення з дитячих років. Навчався він у гімназії і до цих пір тепло згадує про школу, вчителів (особливо Вакулич О.Л., Путрю В.С.). На думку Максима, на час його навчання це був «осередок знань, один із найсильніших навчальних закладів міста», де він, гуманітарій, міг повністю розкрити себе, мав можливість творчо розвиватися. Географія, історія, англійська мова – ось улюблені предмети хлопця. Мама, Олена Олександрівна, особливо звертала увагу на вивчення іноземних мов, тож син старанно вчився, і зараз вдячний за її наполегливість, адже у дорослому житті знання мов дуже до
Життя розумієш, озираючись назад… Тож нині Максим впевнений, що лише шкільних уроків для вивчення іноземних мов недостатньо, треба використовувати додаткові заняття. Саме на них вчитель може максимально сконцентрувати увагу на одній людині, а це – швидший та ефективніший розвиток. Мабуть, доленосною була участь юнака у міжнародній програмі обміну майбутніх лідерів – FLEX, яка дає можливість українським школярам протягом року навчатись в США, проживаючи в американських сім’ях. Максим став одним із переможців програми і поїхав до Америки.
Після цієї поїздки хлопець подивився на світ іншими очима, він, дійсно, побачив «країну свободи та демократії», без пафосу і політики, на побутовому рівні, у щоденному житті.
Його вразило, що людина може робити що завгодно, самовиражатися будь-яким чином (аби лише не порушувала закони і не заважала іншим). Безцінний досвід волонтерської роботи, яка змушує усвідомити, що світ потребує вашої до багато речей, які повинні бути змінені. Молодий чоловік вважає програму дуже корисною для саморозвитку, закликає молодь не боятися випробовувати власні сили.
Максим вдячний батькам, які підтримали і схвалили його бажання пізнавати світ. Мабуть, зерно пізнання було закладено, поступово проросло і спрямувало у майбутньому. Взагалі батьки брали активну участь у його житті. Хлопець захопився грою на гітарі (прикладом були мама та дідусь, які грали на різних музичних інструментах), займався у ЦДТ під керівництвом Пунтія Євгенія Григоровича моделюванням («часом захоплювалися так, що засиджувалися допізна», – розповідає Олег Леонідович, батько хлопця). Максим з вдячністю згадує свого наставника, завдяки якому навчився користуватися різними інструментами, що, на його думку, дуже важливо для чоловіка. Та й сам процес захоплюючий, і зараз із радістю зібрав би якусь модель…
Батьки будь-яке захоплення підтримували. Максим згадує: «Якщо це стосувалося розвитку, освіти, відмов не мав: музичний інструмент, хороші книги, гуртки. Тато не жалів кошти (навіть коли часом і було скрутно), вважав, що вклад у розвиток дитини – необхідний». Слухаючи розповідь про дитинство, батьків, відчуваєш, наскільки вони духовно близькі. Максим впевнений, що на рівні генетики якісь якості закладаються, але роль батьків у розвитку дитини важко переоцінити (це знає з власного досвіду, хоча усвідомлення цього приходить з роками). І, мабуть, кожен хотів би почути від своєї дитини слова, які говорить він: «У мене найкращі батьки, я горджуся ними!»…
Як і багато молодих людей, після закінчення школи юнак не розумів до кінця чого прагне. Тому прислухався до поради батьків (знову ж таки це була порада, підкріплена логічними аргументами, а не безапеляційний вердикт) і вступив до Києво-Могилянської академії на факультет політології (не дуже «дружив» з математикою, тому цей варіант хлопця повністю задовольняв).
В університеті дуже відчувається національний дух і це, безперечно, накладає відбиток на життєву позицію студентів. Згадує викладачів, які віддавалися справі, своїм прикладом запалюючи учнів. І все ж, молодий чоловік із впевненістю говорить про непродуктивність вищої освіти. На його думку, безумовно, університет розширив кругозір, бачення світу, дав можливість познайомитися з інтелігентними, розумними людьми, тут він знайшов друзів. Але Максим переконаний, що зараз кожен має необмежені можливості у використанні різних онлайн курсів, семінарів, за до яких можна покращити рівень знань. Головне знайти те, що важливо для тебе. Саме так було у його випадку…
Світоглядні уявлення
Кожна людина визначає своє ставлення до себе, до інших людей, до світу, формується світогляд людини, який охоплює знання, переконання, прагнення, сподівання.
Втілюючи загальне бачення і розуміння місця людини в світі, світогляд впливає на її життєві позиції та вчинки. Поряд із індивідуальним світоглядом людини існує світогляд великих чи малих груп людей (націй, соціальних верств, етнографічних груп, родини тощо), який у процесі історичного розвитку зазнає певних, нерідко значних, змін.
У життєво-практичному світогляді важливе місце посідають уявлення та вірування. Уявлення – це образ якогось предмета чи явища, який міг сприйматися раніше і відтворився в пам"яті або створений уявою. Воно стосується не тільки минулого й теперішнього, а й майбутнього. У народному світогляді переважають уявлення як плід власне уяви, що стовується таких ситуацій, яких людина повністю не реалізувала в дійсності. Отже, йдеться про перетворювальне, а також спотворене відображення реальних предметів і явищ.
Релігійні уявлення людей називаються віруваннями. Вони сприймаються без перевірки, на віру. Віра становить основу релігійного світогляду. Релігійні люди переконані в існуванні надприродних сил та в їх визначальній ролі у світі.
Світогляд українського народу завжди мав яскраво виражене релігійне спрямування. Вірування необхідно відрізняти від повір"їв – своєрідних народних уявлень про залежність людини та її долі від явищ навколишнього світу. Народні повір"я широко відображені в усній народній творчості, зокрема в переказах, легендах тощо.
Світогляд українського народу має властивість переносити на світобудову якості людини. Ще у 30-х роках ХХ ст. Ганс Цбінден записав переказ про Землю, який побутував на Гуцульщині. За переказом, наша планета нагадує велетеньський людський організм, різні частини якого асоціюються з певним містом або регіоном: голова з цесарським містом – Віднем, пуповина – з папським містом Римом, груди й робочі руки – з багатими рівнинами Покуття, Поділля та Наддніпровської України, а черево – "шляхетчиною", тобто Польщею.